Рисперидон-Тева 2 мг, таблетки

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу Рисперидон-Тева (Risperidone-Teva)

діюча речовина: рисперидон; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить рисперидону 2 мг або 4 мг; допомiжнi речовини: ядро: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат; плівкова оболонка: гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, макрогол 400, заліза оксид жовтий (E 172); таблетки по 2 мг — заліза оксид червоний (E 172); таблетки по 4 мг — хіноліновий жовтий (Е 104), індигокармін (Е 132).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 2 мг: коричневі, круглі, злегка опуклі таблетки діаметром приблизно 8 мм і товщиною приблизно 3,5 мм, з тисненням RIS 2 і лінією поділу з одного боку та лінією поділу з іншого боку; таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 4 мг: зелені, круглі, злегка опуклі таблетки діаметром приблизно 10,5 мм і товщиною приблизно 4,5 мм, з тисненням RIS 4 і лінією поділу з одного боку та лінією поділу з іншого боку.

Засоби, що діють на нервову систему. Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Рисперидон. Код АТХ N05А Х08.

Фармакодинаміка Механізм дії. Рисперидон — селективний моноамінергічний антагоніст з унікальними властивостями. Він виявляє високу афінність до серотонінергічних 5-НТ 2 - і дофамінергічних D 2 -рецепторів. Рисперидон зв'язується також з α 1 -адренергічними рецепторами та з меншою афінністю — з Н 1 -гістамінергічними та α 2 -адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності до холінергічних рецепторів. Хоча рисперидон є потужним D 2 -антагоністом, що пов'язують із його ефективністю щодо позитивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності та меншою мірою індукує каталепсію порівняно з класичними антипсихотичними засобами. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та допаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії. Фармакокінетика Рисперидон метаболізується до 9-гідроксирисперидону, що має однакову з рисперидоном фармакологічну активність. Абсорбція. Після перорального прийому рисперидон повністю абсорбується та досягає пікових концентрацій у плазмі впродовж 1–2 годин, у пацієнтів літнього віку — у межах 2–3 годин. Абсолютна біодоступність рисперидону при пероральному застосуванні становить 70 % ( CV = 25 %). Відносна біодоступність перорального рисперидону у формі таблеток становить 94 % ( CV = 10 %) у порівнянні з застосуванням у формі розчину. Їжа не впливає на абсорбцію, тому рисперидон можна приймати незалежно від прийому їжі. Абсолютна біодоступність становить 66 % у швидких метаболізаторів, та 82 % — у повільних. Розподіл. Рисперидон швидко розподіляється в організмі. Об'єм розподілу становить 1–2 л/кг. У плазмі рисперидон зв'язується з альбуміном та кислим α 1 -глікопротеїном. Зв'язування рисперидону з білками плазми становить 90 %, а зв'язування 9-гідроксирисперидону — 77 %. У більшості пацієнтів рівноважна концентрація рисперидону досягається впродовж 1 доби, а рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону протягом 4–5 днів лікування. Біотрансформація і виведення. Рисперидон метаболізується цитохромом CYP 2 D 6 до 9-гідроксирисперидону, який чинить аналогічну рисперидону фармакологічну дію. Рисперидон і 9-гідроксирисперидон утворюють активну антипсихотичну фракцію. Цитохром CYP 2 D 6 зазнає генетичного поліморфізму. У швидких метаболізаторів CYP 2 D 6 рисперидон швидко перетворюється на 9-гідроксирисперидон, а у повільних метаболізаторів CYP 2 D 6 таке перетворення відбувається набагато повільніше. Попри те, що у пацієнтів зі швидким метаболізмом спостерігаються нижчі концентрації рисперидону і вищі концентрації 9-гідроксирисперидону, ніж у пацієнтів з повільним метаболізмом, фармакокінетика комбінації рисперидону і 9-гідроксирисперидону (тобто активної антипсихотичної фракції) після одноразового і багаторазового застосування препарату є подібною у швидких і повільних метаболізаторів CYP 2 D 6. Іншим метаболічним шляхом рисперидону є N -дезалкілування. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що рисперидон у клінічно значущих концентраціях не пригнічує значною мірою метаболізм препаратів, які метаболізуються за допомогою ізоферментів цитохрому P 450, зокрема CYP 1 A 2, CYP 2 A 6, CYP 2 C 8/9/10, CYP 2 D 6, CYP 2 E 1, CYP 3 A 4 і CYP 3 A 5. Через тиждень після застосування 70 % дози виводиться з сечею, а 14 % — з калом. У сечі сумарний вміст рисперидону і 9-гідроксирисперидону становить 35–45 % від застосованої дози. Решту становлять неактивні метаболіти . Після перорального прийому у пацієнтів із психозом період напіввиведення рисперидону складає приблизно 3 години. Період напіввиведення 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції становить 24 години, а у пацієнтів літнього віку — 34 години. Лінійність/нелінійність. Концентрації рисперидону в плазмі крові пропорційні дозі препарату в межах терапевтичного діапазону. Пацієнти літнього віку, пацієнти з порушеннями функції печінки і нирок. Дослідження фармакокінетики при одноразовому пероральному прийомі рисперидону продемонструвало у пацієнтів літнього віку вищу концентрацію у плазмі активної антипсихотичної фракції в середньому на 43 %, подовження періоду напіввиведення на 38 % та зниження кліренсу активної антипсихотичної фракції на 30 %. У дорослих пацієнтів із порушенням функції нирок кліренс активної фракції становив ~ 4 8 % від такого у дорослих без порушень функції нирок. У дорослих пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок кліренс складав ~ 31 % від такого у дорослих без порушень функції нирок. Період напіввиведення активної фракції у молодших дорослих становив 16,7 год, у дорослих із порушенням функції нирок помірного ступеня — 24,9 год (у ~ 1,5 рази довше, ніж у дорослих молодшого віку), а у дорослих із тяжким порушенням функції нирок — 28,8 год (у ~ 1, 7 раза довше, ніж у молодших дорослих). Концентрації рисперидону в плазмі крові були нормальними у пацієнтів із порушенням функції печінки, однак середній рівень вільної фракції рисперидону в плазмі збільшився на 37,1 %. Кліренс та період напіввиведення рисперидону і активної антипсихотичної фракції після перорального застосування у дорослих із порушенням функції печінки помірного та тяжкого ступеня суттєво не відрізнялися від таких у здорових молодих дорослих.

Фармакокінетика рисперидону, 9-гідроксирисперидону та активної антипсихотичної фракції у дітей подібна до такої у дорослих. Стать, расова приналежність та куріння. Популяційний фармакокінетичний аналіз не виявив явного впливу статі, расової приналежності або куріння на фармакокінетику рисперидону чи активної антипсихотичної фракції. Клінічні характеристики.

- Лікування шизофренії; - лікування маніакальних епізодів від помірного до тяжкого ступеня, пов'язаних з біполярними розладами ; - короткочасне лікування (до 6 тижнів) вираженої агресії у пацієнтів з деменцією альцгеймерівського типу від помірного до тяжкого ступеня при існуванні загрози заподіяння шкоди собі чи іншим та при відсутності відповіді на нефармакологічні методи лікування (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»); - симптоматичне короткострокове лікування (до 6 тижнів) вираженої агресії при розладах поведінки у дітей віком від 5 років та підлітків з розумовим розвитком нижче середнього або розумовою відсталістю , діагностованою за критеріями DSM-IV, у яких тяжкість агресивної або іншої деструктивної поведінки вимагає фармакологічного лікування. Фармакологічне лікування повинно бути невід'ємною частиною комплексної програми лікування, що включає психологічну підтримку та виховні заходи. Рекомендується, щоб рисперидон призначався фахівцем у галузі дитячої неврології, дитячої та підліткової психіатрії або лікарем, який має досвід лікування поведінкових порушень у дітей та підлітків.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу. Деменція та симптоми хвороби Паркінсона (ригідність, брадикінезія та паркінсонічні порушення постави). Деменція та підозра на деменцію з тільцями Леві (окрім симптомів деменції, щонайменше два з таких симптомів: паркінсонізм, візуальні галюцинації, хиткість ходи).

Фармакодинамічні взаємодії Лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT . Як і при застосуванні інших антипсихотиків, рекомендується з обережністю призначати рисперидон одночасно з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT , зокрема з антиаритмічними препаратами (хінідином, дизопірамідом, прокаїнамідом, пропафеноном, аміодароном, соталолом), трициклічними антидепресантами (амітриптиліном), тетрациклічними антидепресантами (мапротиліном), деякими антигістамінними засобами, іншими антипсихотиками, деякими протималярійними засобами (хініном та мефлохіном), а також із лікарськими засобами, що спричиняють порушення електролітного балансу (гіпокаліємію, гіпомагніємію), брадикардію, або засобами, які пригнічують печінковий метаболізм рисперидону. Цей перелік є орієнтовним і не повним . Засоби центральної дії та алкоголь. Через підвищений ризик седативного ефекту слід з обережністю застосовувати рисперидон у комбінації з іншими засобами центральної дії, зокрема з алкоголем, опіатами, антигістамінними засобами та бензодіазепінами. Леводопа та агоністи допаміну. Рисперидон може виявляти антагоністичний ефект щодо леводопи та інших агоністів допаміну. Якщо така комбінація вважається необхідною, особливо при термінальній стадії хвороби Паркінсона, слід призначати найменшу ефективну дозу кожного з препаратів. Препарати з гіпотензивною дією. У післяреєстраційний період спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону й антигіпертензивних засобів. Психостимулювальні лікарські засоби. У разі сумісного застосування психостимуляторів (приміром, метилфенідату) і рисперидону можлива поява екстрапірамідних симптомів під час зміни дози одного чи обох препаратів (див. розділ «Особливості застосування»). Паліперидон. Застосування перорального рисперидону разом з паліперидоном не рекомендоване, оскільки паліперидон є активним метаболітом рисперидону і комбінація цих препаратів може спричинити надмірну сумарну дію активної антипсихотичної фракції. Фармакокінетичні взаємодії Їжа не впливає на абсорбцію рисперидону. Рисперидон переважно метаболізується цитохромом CYP 2 D 6 і меншою мірою — CYP 3 A 4. Рисперидон і його активний метаболіт 9-гідроксирисперидон є субстратами Р-глікопротеїну ( P - gp ) . Речовини, що змінюють активність CYP 2 D 6, або потужні інгібітори чи індуктори CYP 3 A 4 та/або P - gp можуть впливати на фармакокінетику активної антипсихотичної фракції рисперидону. Потужні інгібітори CYP 2 D 6. При одночасному застосуванні рисперидону з потужними інгібіторами CYP 2 D 6 можливе збільшення концентрації рисперидону в плазмі крові, проте менше, ніж концентрація активної антипсихотичної фракції. У разі застосування високих доз потужного інгібітора CYP 2 D 6 може спостерігатись збільшення концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону (приміром, пароксетину, див. далі). Очікується, що інші інгібітори CYP 2 D 6, такі як хінідин, можуть виявляти подібний вплив на концентрацію рисперидону в плазмі. На початку або під час припинення одночасного застосування пароксетину, хінідину чи іншого потужного інгібітора CYP 2 D 6 , особливо у високих дозах, лікар повинен переглянути дозу рисперидону. Інгібітори CYP 3 A 4 та/або P - gp . При одночасному застосуванні рисперидону з потужними інгібіторами CYP 3 A 4 та/або P - gp можливе значне підвищення концентрації в плазмі активної антипсихотичної фракції рисперидону. На початку або у разі припинення одночасного застосування ітраконазолу чи іншого потужного інгібітора CYP 3 A 4 та/або P - gp лікар повинен переглянути дозу рисперидону. Індуктори CYP 3 A 4 та/або P - gp . При одночасному застосуванні рисперидону з потужними індукторами CYP 3 A 4 та/або P - gp можливе зниження концентрації в плазмі активної антипсихотичної фракції рисперидону. На початку або у разі припинення одночасного застосування карбамазепіну чи інших потужних індукторів CYP 3 A 4 та/або Р-gp лікар повинен переглянути дозу рисперидону. Дія індукторів CYP 3 A 4 проявляється з часом, при цьому максимальний ефект може досягатися щонайменше через 2 тижні після початку застосування. Аналогічним чином, після припинення застосування індукція CYP 3 A 4 може зберігатися впродовж мінімум 2 тижнів. Лікарські засоби зі високим ступенем зв'язування з білками плазми. При застосуванні рисперидону разом з іншими лікарськими засобами, які значною мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якого препарату з білкової фракції не спостерігалося. У разі супутнього застосування лікарських засобів потрібно ознайомитися з інструкціями для медичного застосування щодо шляхів метаболізму та можливої потреби у коригуванні доз.

Пацієнти літнього віку з деменцією Підвищений рівень летальності у пацієнтів літнього віку з деменцією. Метааналіз 17 контрольованих досліджень атипових антипсихотичних препаратів, включаючи рисперидон, продемонстрував, що у пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувались атиповими антипсихотичними препаратами, спостерігався підвищений рівень летальності порівняно з таким у пацієнтів з групи плацебо. У плацебоконтрольованих дослідженнях із застосуванням пероральної форми рисперидону пацієнтам цієї категорії частота летальних випадків становила 4,0 % серед пацієнтів, що лікувались рисперидоном, і 3,1 % серед пацієнтів з плацебо-групи. Відношення шансів (95 % точний довірчий інтервал) становило 1,21 (0,7; 2,1). Середній вік пацієнтів, які померли, був 86 років (діапазон 67–100 років). Результати двох великих обсерваційних досліджень показали, що у пацієнтів літнього віку з деменцією, які лікувалися звичайними (типовими) антипсихотичними засобами, також дещо підвищується ризик летальності порівняно з особами, що не отримували таке лікування. На підставі наявних даних досліджень точний рівень цього ризику не можна вказати, а причина підвищення ризику невідома. Одночасне застосування з фуросемідом. У плацебоконтрольованих дослідженнях із застосуванням рисперидону літнім пацієнтам із деменцією серед пацієнтів, що отримували фуросемід та рисперидон, спостерігалося підвищення частоти летальних випадків (7,3 %; середній вік — 89 років, діапазон 75–97 років) порівняно з пацієнтами, які лікувались тільки рисперидоном (3,1 %; середній вік — 84 роки, діапазон 70–96 років) або тільки фуросемідом (4,1 %; середній вік — 80 років, діапазон 67–90 років). Підвищення летальності у пацієнтів, що лікувалися одночасно фуросемідом і рисперидоном, спостерігалося у двох із чотирьох клінічних досліджень. Одночасне застосування рисперидону з іншими діуретиками не асоціювалося з подібними результатами. Не встановлено жодних патофізіологічних механізмів для пояснення цього факту. Причина смерті також не була єдиною. Незважаючи на це, слід дотримуватися обережності та оцінювати співвідношення користь/ризик, приймаючи рішення про застосування згаданої комбінації або супутньої терапії з використанням інших потужних діуретиків, перш ніж призначати препарат. Летальність серед пацієнтів, що приймали інші діуретики одночасно з рисперидоном, не збільшилася. Незалежно від лікування, загальним фактором ризику летального наслідку була дегідратація, виникнення якої слід ретельно уникати у пацієнтів літнього віку з деменцією. Цереброваскулярні побічні реакції (ЦПР). У плацебоконтрольованих клінічних дослідженнях у пацієнтів з деменцією, яких лікували рисперидоном, спостерігався вищий рівень (приблизно в 3 рази) виникнення цереброваскулярних побічних ефектів (інсульти та транзиторні ішемічні атаки) з летальним наслідком порівняно з тими, хто отримував плацебо (середній вік — 85 років; діапазон — 73–97 років). Узагальнені дані 6 плацебоконтрольованих досліджень рисперидону за участю пацієнтів літнього віку з деменцією (віком від 65 років) продемонстрували виникнення цереброваскулярних розладів (серйозних та несерйозних, комбінованих) у 3,3 % (33/1009) пацієнтів, які отримували терапію рисперидоном, порівняно з 1,2 % (8/712) пацієнтів з плацебо-групи. Співвідношення між групами рисперидону і плацебо (співвідношення шансів; 95 % ДІ) становило 2,96 (1,34; 7,50). Механізм такого підвищення ризику невідомий. Не можна виключати підвищення ризику на тлі інших антипсихотичних препаратів або в інших групах пацієнтів. Слід з обережністю застосовувати рисперидон пацієнтам, що мають фактори ризику розвитку інсульту. Ризик появи ЦПР був суттєво вищим у пацієнтів зі змішаною або судинною деменцією, ніж у пацієнтів з деменцією Альцгеймера. Тому пацієнтам з іншими типами деменції, крім деменції Альцгеймера, не слід призначати лікування рисперидоном. Рекомендується оцінити співвідношення користь/ризик у разі застосування рисперидону пацієнтам літнього віку з деменцією, особливо ризик розвитку інсульту. Пацієнтів/піклувальників треба попередити про необхідність негайно повідомляти про будь-які ознаки та симптоми потенційних цереброваскулярних розладів, як-от раптова слабкість або оніміння обличчя, рук чи ніг і розлади мовлення або зору. Потрібно невідкладно розглянути всі можливі варіанти лікування, включаючи відміну рисперидону. Для лікування стійкої агресії у пацієнтів з деменцією Альцгеймера помірного або тяжкого ступеня рисперидон слід застосовувати лише короткочасно, як доповнення до нефармакологічних засобів, які виявилися неефективними чи мали обмежену ефективність, або якщо існує загроза завдання шкоди собі чи іншим. Стан пацієнта та необхідність в продовженні терапії підлягають регулярній оцінці. Ортостатична гіпотензія. Може виникати ортостатична гіпотензія, зумовлена α 1 -літичною дією рисперидону, особливо на початку лікування. У післяреєстраційний період спостерігалися випадки клінічно значущої гіпотензії при одночасному застосуванні рисперидону й антигіпертензивних засобів. Слід з обережністю застосовувати рисперидон пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями (такими як серцева недостатність, інфаркт міокарда, порушення провідності, дегідратація, гіповолемія або цереброваскулярні захворювання) і проводити титрування доз поступово, згідно з рекомендаціями (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При виникненні гіпотензії слід розглянути можливість зменшення дози. Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз. Під час застосування антипсихотичних засобів, зокрема рисперидону, повідомлялося про випадки лейкопенії, нейтропенії та агранулоцитозу. У післяреєстраційному періоді агранулоцитоз спостерігався дуже рідко (< 1/10000 пацієнтів). Пацієнти, які мають в анамнезі клінічно значуще зменшення кількості лейкоцитів або лейкопенію/нейтропенію, індуковану лікарськими засобами, повинні перебувати під наглядом протягом декількох перших місяців терапії, а при перших ознаках значного зменшення кількості лейкоцитів за відсутності інших причинних факторів потрібно розглянути можливість відміни рисперидону. Слід забезпечити ретельний моніторинг стану пацієнтів із клінічно значущою нейтропенією для виявлення гарячки або інших симптомів чи ознак інфекції та негайно розпочати відповідне лікування в разі появи таких симптомів чи ознак. У разі тяжкої нейтропенії (абсолютне число нейтрофілів < 1 × 10 9 /л) необхідно припинити терапію рисперидоном і контролювати кількість лейкоцитів до нормалізації значень. Пізня дискінезія/екстрапірамідні симптоми. Лікарські засоби із властивостями антагоністів дофамінових рецепторів асоціювалися з виникненням пізньої дискінезії, що характеризується мимовільними ритмічними рухами, переважно язика та/або обличчя. Поява екстрапірамідних симптомів є фактором ризику розвитку пізньої дискінезії. При виникненні ознак чи симптомів пізньої дискінезії слід розглянути можливість відміни всіх антипсихотичних препаратів. Пацієнтам, які одночасно отримують психостимулятори (приміром, метилфенідат) і рисперидон, слід дотримуватися обережності через можливу появу екстрапірамідних симптомів під час підбору дози одного чи обох препаратів. Припиняти терапію психостимулятором рекомендується поступово (див. р озділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» ). Злоякісний нейролептичний синдром. При лікуванні антипсихотичними засобами повідомлялося про випадки злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м'язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням сироваткового рівня креатинфосфокінази. Додатковими ознаками можуть бути міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У разі розвитку злоякісного нейролептичного синдрому слід відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи рисперидон. Хвороба Паркінсона та деменція з тільцями Леві. Призначаючи антипсихотичні засоби, зокрема рисперидон, пацієнтам із хворобою Паркінсона або деменцією з тільцями Леві, лікарі повинні зважувати ризики й очікувану користь. Застосування рисперидону може погіршувати перебіг хвороби Паркінсона. У пацієнтів із вищезазначеними захворюваннями підвищується ризик розвитку злоякісного нейролептичного синдрому та чутливості до антипсихотичних лікарських засобів (наприклад сплутаність свідомості, оглушення та нестійкість постави з частими падіннями). Гіперглікемія і цукровий діабет. Під час лікування рисперидоном повідомлялося про випадки гіперглікемії, цукрового діабету та загострення існуючого діабету. В деяких випадках повідомлялося про попередню надмірну масу тіла, що може бути фактором розвитку згаданих явищ. Ці явища дуже рідко асоціювалися з кетоацидозом і рідко — з діабетичною комою. Тому рекомендується забезпечити належний клінічний моніторинг відповідно до чинних настанов із застосування антипсихотичних лікарських засобів. Пацієнти, що отримують лікування будь-якими атиповими антипсихотичними препаратами, зокрема рисперидоном, повинні перебувати під наглядом стосовно симптомів гіперглікемії (таких як полідипсія, поліурія, поліфагія та слабкість), а пацієнти з цукровим діабетом мають проходити регулярний моніторинг щодо можливого погіршення контролю рівня глюкози. Збільшення маси тіла. При застосуванні рисперидону повідомлялося про випадки значного збільшення маси тіла. Слід проводити регулярний моніторинг маси тіла. Гіперпролактинемія. Гіперпролактинемія є частим побічним явищем, пов'язаним із лікуванням рисперидоном. У пацієнтів з ознаками можливих побічних явищ, пов'язаних з пролактином (приміром, гінекомастія, менструальні розлади, ановуляція, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильна дисфункція і галакторея), рекомендується контролювати рівень пролактину в плазмі крові. Дослідження на культурах тканин вказують на те, що пролактин може стимулювати ріст клітин у пухлинах молочної залози людини. Хоча досі клінічні та епідеміологічні дослідження не продемонстрували чіткого зв'язку із застосуванням антипсихотичних засобів, рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам із відповідним медичним анамнезом. Рисперидон слід застосовувати з обережністю пацієнтам із наявною гіперпролактинемією та пролактинозалежними пухлинами. Подовження інтервалу QT. У післяреєстраційний період дуже рідко повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Як і при застосуванні інших антипсихотичних засобів, через можливість підвищення ризику аритмогенних реакцій слід з обережністю призначати рисперидон пацієнтам із відомими серцево-судинними захворюваннями, подовженням інтервалу QT у сімейному анамнезі, брадикардією або порушенням електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпомагніємія). Також обережність необхідна при призначенні рисперидону одночасно з препаратами, що здатні подовжувати інтервал QT. Судоми. Рисперидон слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які мають в анамнезі судоми чи інші захворювання, що потенційно знижують судомний поріг. Пріапізм. При застосуванні рисперидону можлива поява пріапізму, що зумовлений α -адренергічною блокувальною дією препарату. Регуляція температури тіла. Антипсихотичні лікарські засоби можуть порушувати здатність організму до зниження основної температури тіла. Рекомендується забезпечити належний нагляд за станом пацієнтів, які лікуються рисперидоном і можуть перебувати під впливом факторів, що сприяють підвищенню основної температури тіла, як-от інтенсивне фізичне навантаження, високі температури зовнішнього середовища, супутнє застосування препаратів з антихолінергічною дією або зневоднення. Антиеметичний ефект. У доклінічних дослідженнях рисперидону спостерігався антиеметичний ефект. Такий ефект може маскувати ознаки та симптоми передозування деяких лікарських засобів або такі стани, як кишкова непрохідність, синдром Рея і пухлина мозку. Порушення функції нирок та печінки. У пацієнтів із порушеннями функції нирок порушується здатність до виведення активної антипсихотичної фракції порівняно з дорослими пацієнтами з нормальною функцією нирок. У пацієнтів із порушенням функції печінки підвищується концентрація вільної фракції рисперидону у плазмі (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Венозна тромбоемболія. Повідомлялося про випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ) при застосуванні антипсихотичних засобів. Оскільки пацієнти, що проходять терапію антипсихотичними препаратами, часто мають набуті фактори ризику виникнення ВТЕ, всі можливі фактори ризику ВТЕ потрібно ідентифікувати перед і під час лікування рисперидоном та вжити необхідні превентивні заходи. Інтраопераційний синдром атонічної райдужки (ІСАР). Під час операцій з приводу катаракти у пацієнтів, що отримували антагоністи α 1 -адренергічних рецепторів , зокрема рисперидон, спостерігався ІСАР . Цей синдром може підвищувати ризик ускладнень з боку очей під час та після операції. Перед операцією хірург-офтальмолог має бути поінформований щодо антипсихотичних лікарських засобів, які пацієнт застосовує зараз чи застосовував раніше. Потенційна користь від припинення терапії α 1 -адреноблокаторами до проведення операції з приводу катаракти не встановлена й має бути оцінена з урахуванням ризиків, пов'язаних із відміною лікування антипсихотичними лікарськими засобами.

Вагітність. Даних про застосування рисперидону вагітним жінкам недостатньо. Дослідження на тваринах не продемонстрували тератогенної дії рисперидону, проте спостерігалися інші види репродуктивної токсичності. Потенційний ризик для людини невідомий. Новонароджені, матері яких приймали антипсихотичні засоби (зокрема рисперидон) у третьому триместрі вагітності, мають ризик розвитку екстрапірамідних симптомів та/або симптомів відміни, що можуть бути різними за тяжкістю та тривалістю. Повідомлялося про збудженість, гіпертонус, гіпотонус, тремор, сонливість, порушення дихання і порушення під час годування. Відповідно такі новонароджені потребують ретельного нагляду. Рисперидон не слід застосовувати у період вагітності, крім випадків крайньої потреби. Якщо необхідно припинити лікування препаратом під час вагітності, не слід робити це раптово. Годування груддю. У дослідженнях на тваринах рисперидон та 9-гідроксирисперидон виділялись у грудне молоко. Також було встановлено, що рисперидон та 9-гідроксирисперидон у незначних кількостях виділяються в грудне молоко людини. Дані щодо побічних реакцій у немовлят, що перебувають на грудному годуванні, відсутні. Отже, треба зважити користь від грудного годування і потенційні ризики для дитини. Фертильність. Як і інші препарати, що є антагоністами дофамінових D 2 -рецепторів, рисперидон збільшує рівень пролактину. Гіперпролактинемія може пригнічувати вироблення гонадотропін-рилізинг-гормону в гіпоталамусі й призводити до зниження секреції гіпофізарного гонадотропіну. Це, в свою чергу, може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадального стероїдогенезу як у жінок, так і у чоловіків. У доклінічних дослідженнях відповідні ефекти не спостерігались.

З огляду на потенційні ефекти з боку нервової системи та органів зору рисперидон може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати автотранспортними засобами або іншими механізмами (див. розділ «Побічні реакції»). Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватись від керування автотранспортом та роботи з механізмами до визначення індивідуальної реакції на препарат.

Таблетку лікарського засобу Рисперидон-Тева можна поділити на дві рівні дози. Дозування Шизофренія Дорослі. Лікарський засіб Рисперидон-Тева застосовують один або два рази на добу. Лікування слід починати з дози 2 мг на добу. На другий день лікування доза може бути збільшена до 4 мг. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, якщо потрібно, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів ефективними є добові дози 4–6 мг. У деяких пацієнтів може виникнути потреба у більш тривалій фазі підбору дози та застосуванні нижчої початкової і підтримувальної доз. Дози понад 10 мг рисперидону на добу не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Безпека доз, що перевищують 16 мг на добу не вивчалася, відповідно застосування препарату в таких дозах не рекомендоване . Пацієнти літнього віку (від 65 років). Рекомендована початкова доза становить 0,5 мг два рази на добу. Допускається індивідуальне коригування згаданої дози зі збільшенням на 0,5 мг двічі на добу до досягнення дози 1–2 мг два рази на добу.

Симптоми. Ознаки та симптоми передозування, що спостерігалися, як правило є відомими фармакологічними ефектами рисперидону, які проявляються в посиленій формі. До них належать сонливість і седація, тахікардія та артеріальна гіпотензія, а також екстрапірамідні симптоми. При передозуванні спостерігалися подовження інтервалу QT і судоми. Також повідомлялося про поліморфну шлуночкову тахікардію типу «пірует» у зв'язку із супутнім передозуванням рисперидону і пароксетину. У випадку гострого передозування слід розглянути можливість застосування декількох препаратів. Лікування. Слід забезпечити й підтримувати вільну прохідність дихальних шляхів для належної оксигенації та вентиляції. Може бути доцільним застосування активованого вугілля разом із проносним засобом, якщо після прийому препарату минуло не більше 1 години. Слід одразу розпочати моніторинг серцево-судинної діяльності, зокрема безперервну реєстрацію ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту до рисперидону не існує. Таким чином, слід проводити відповідні підтримувальні заходи. У разі гострого передозування треба проаналізувати можливість лікарської взаємодії кількох препаратів. При артеріальній гіпотензії та судинному колапсі проводять належне лікування з призначенням внутрішньовенних вливань та/або введення симпатоміметиків. При виражених екстрапірамідних симптомах призначають антихолінергічні препарати. Пацієнт має перебувати під ретельним медичним наглядом та контролем до повного одужання.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції на препарат (частота ≥ 10 %): паркінсонізм, седативний ефект/сонливість, головний біль та безсоння. Паркінсонізм та акатизія є дозозалежними побічними реакціями. Нижче наведені всі побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні рисперидону в клінічних випробуваннях та в післяреєстраційному періоді. Частота встановлена на підставі даних клінічних випробувань. Застосовуються такі категорії частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко ( < 1/10000) та частота невідома (не можна встановити з доступних даних). У межах кожної групи побічні реакції представлені у порядку зменшення їх тяжкості . Інфекції та інвазії. Часто: пневмонія, бронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, синусит, інфекції сечовивідних шляхів, інфекції вуха, грип. Нечасто: інфекції дихальних шляхів, цистит, інфекції очей, тонзиліт, оніхомікоз, запалення підшкірної клітковини, локальні інфекції, вірусні інфекції, акародерматит. Рідко: інфекції. Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи. Нечасто: нейтропенія, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитопенія, анемія, зниження гематокриту, збільшення кількості еозинофілів. Рідко: агранулоцитоз c . Розлади з боку імунної системи. Нечасто: гіперчутливість. Рідко: анафілактичні реакції c . Ендокринні розлади. Часто: гіперпролактинемія a . Рідко: порушення секреції антидіуретичного гормону, наявність глюкози в сечі. Розлади з боку метаболізму і харчування. Ч асто: збільшення маси тіла, підвищення апетиту, зниження апетиту. Нечасто: цукровий діабет b , гіперглікемія, полідипсія, зменшення маси тіла, анорексія, підвищення рівня холестерину в крові. Рідко: водна інтоксикація с , гіпоглікемія, гіперінсулінемія с , збільшення рівня тригліцеридів в крові. Дуже рідко: діабетичний кетоацидоз. Розлади з боку психіки. Дуже часто: безсоння d . Часто: розлади сну, збудженість, депресія, тривожність. Нечасто: манія, сплутаність свідомості, зниження лібідо, нервозність, кошмарні сновидіння. Рідко: кататонія, сомнамбулізм, розлади харчової поведінки, пов'язані зі сном, притуплений афект, аноргазмія. Розлади з боку нервової системи. Дуже часто: седація/сонливість, паркінсонізм d , головний біль. Часто: акатизія d , дистонія d , запаморочення, дискінезія d , тремор. Нечасто: пізня дискінезія, церебральна ішемія, відсутність реакції на стимул, втрата свідомості, знижений рівень свідомості, судоми d , синкопе, психомоторна гіперактивність, порушення рівноваги, розлади координації, постуральне запаморочення, розлади уваги, дизартрія, дисгевзія, гіпестезія, парестезія. Рідко: злоякісний нейролептичний синдром, цереброваскулярні розлади, діабетична кома, ритмічне похитування голови. Розлади з боку органів зору. Часто: розмитість зору, кон'юнктивіт. Нечасто: фотофобія, сухість очей, збільшення сльозовиділення, очна гіперемія . Рідко: глаукома, розлади руху очей, закочування очей, утворення кірок на краю повік, синдром атонічної райдужки (інтраопераційний) с . Розлади з боку органів слуху та рівноваги. Нечасто: вертиго, дзвін у вухах, біль у вухах. Розлади з боку серця. Часто: тахікардія. Нечасто: фібриляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, порушення провідності, подовження інтервалу QT на ЕКГ, брадикардія, порушення на електрокардіограмі, відчуття серцебиття. Рідко: синусова аритмія. Розлади з боку судин. Часто: артеріальна гіпертензія. Нечасто: артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, припливи. Рідко: легенева емболія, тромбоз вен. Розлади з боку органів дихання, грудної клітки та середостіння. Часто: задишка, фаринголарингеальний біль, кашель, носові кровотечі, закладеність носа. Нечасто: аспіраційна пневмонія, застій у легенях, застійні явища в дихальних шляхах, хрипи, свистяче дихання, дисфонія, респіраторні розлади. Рідко: синдром нічного апное, гіпервентиляція. Розлади з боку шлунково-кишкової системи. Часто: біль у животі, відчуття дискомфорту в животі, блювання, нудота, запор, діарея, диспепсія, сухість у роті, зубний біль. Нечасто: нетримання калу, фекалома, гастроентерит, дисфагія, здуття живота. Рідко: панкреатит, обструкція кишечника, набряк язика, хейліт. Дуже рідко: ілеус. Розлади з боку гепатобіліарної системи. Нечасто: підвищення рівня трансаміназ, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази, підвищення рівня печінкових ферментів. Рідко: жовтяниця. Розлади з боку шкіри та підшкірних тканин. Часто: висипання, еритема. Нечасто: кропив'янка, свербіж, алопеція, гіперкератоз, екзема, сухість шкіри, зміна кольору шкіри, акне, себорейний дерматит, розлади шкіри, пошкодження шкіри. Рідко: медикаментозний дерматит, лупа. Дуже рідко: ангіоневротичний набряк. Частота невідома: синдром Стівенса — Джонсона/токсичний епідермальний некроліз с . Розлади з боку кістково-м'язової системи та сполучних тканин. Часто: м'язові спазми, м'язово-скелетний біль, біль у спині, артралгія. Нечасто: підвищення рівня креатинфосфокінази в крові, порушення постави, скутість суглобів, набряк суглобів, слабкість м'язів, біль у шиї. Рідко: рабдоміоліз. Розлади з боку нирок та сечовидільної системи. Часто: нетримання сечі. Нечасто: полакіурія, затримка сечовиділення, дизурія. Вагітність, післяпологові та перинатальні стани. Рідко: синдром відміни препарату у новонароджених с . Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз. Нечасто: еректильна дисфункція, порушення еякуляції, аменорея, розлади менструального циклу d , гінекомастія, галакторея, статева дисфункція, біль у молочних залозах, відчуття дискомфорту в молочних залозах, вагінальні виділення. Рідко: пріапізм с , затримка менструації, затвердіння молочних залоз, збільшення молочних залоз, виділення з молочних залоз. Загальні розлади та ускладнення в місці введення. Часто: набряк d , пірексія, біль у грудній клітці, астенія, втомленість, біль. Нечасто: набряк обличчя, озноб, підвищення температури тіла, порушення ходи, спрага, відчуття дискомфорту в грудях, нездужання, незвичне самопочуття, дискомфорт. Рідко: гіпотермія, зниження температури тіла, відчуття холоду у кінцівках, синдром відміни препарату, затвердіння с . Травми, отруєння та ускладнення внаслідок процедур. Часто: падіння. Нечасто: біль під час виконання процедур. a Гіперпролактинемія може в деяких випадках призводити до гінекомастії, менструальних розладів, аменореї, ановуляції, галактореї, порушення фертильності, зниження лібідо, еректильної дисфункції. b У плацебоконтрольованих дослідженнях цукровий діабет спостерігався у 0,18 % пацієнтів, що лікувались рисперидоном, і 0,11 % пацієнтів із плацебо-груп. Сукупна частота за даними всіх клінічних випробувань становила 0,43 % у пацієнтів, що отримували рисперидон . c Не спостерігалося у клінічних випробуваннях, проте повідомлялося у період післяреєстраційного застосування рисперидону . d Можлива поява екстрапірамідних розладів: паркінсонізм (гіперсекреція слини, скелетно-м'язова ригідність, паркінсонізм, слинотеча, феномен «зубчатого колеса», брадикінезія, гіпокінезія, маскоподібне обличчя, напруженість м'язів, акінезія, ригідність потиличних м'язів, м'язова ригідність, паркінсонічна хода та порушення глабелярного рефлексу, паркінсонівський тремор спокою), акатизія (акатизія, неспокій, гіперкінезія та синдром неспокійних ніг), тремор, дискінезія (дискінезія, судомні скорочення м'язів, хореоатетоз, атетоз і міоклонія), дистонія. Дистонія включає: дистонію, гіпертонус, кривошию, мимовільні скорочення м'язів, м'язові контрактури, блефароспазм, рух очних яблук, параліч язика, спазм обличчя, ларингоспазм, міотонію, опістотонус, ротоглотковий спазм, плеврототонус, спазм язика та тризм. Слід враховувати, що наданий перелік містить ширший спектр симптомів, які не обов'язково мають екстрапірамідне походження. Безсоння включає порушення засинання й інтрасомнічні розлади. Судоми включають великий епілептичний напад. Менструальні розлади включають нерегулярні менструації й олігоменорею. Набряк включає: генералізований набряк, периферичний набряк, ямковий набряк. Побічні реакції, що спостерігалися при застосуванні паліперидону Паліперидон є активним метаболітом рисперидону, тому профілі побічних реакцій цих препаратів (як пероральних форм, так і ін'єкційних) подібні. Крім зазначених вище побічних реакцій, при застосуванні препаратів із вмістом паліперидону спостерігалися наведені далі побічні реакції, які можуть очікуватися також і на тлі застосування рисперидону. Серцеві розлади. Синдром постуральної ортостатичної тахікардії. Побічні реакції, властиві класу лікарських засобів. Як і при застосуванні інших антипсихотичних препаратів, дуже рідко впродовж післяреєстраційного періоду повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на тлі застосування рисперидону. До інших клас-специфічних серцевих побічних ефектів, що спостерігалися при застосуванні антипсихотичних лікарських засобів, які подовжують інтервал QT , належать: шлуночкова аритмія, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, раптова смерть, зупинка серця та поліморфна шлуночкова тахікардія типу «пірует». Венозна тромбоемболія. При застосуванні антипсихотичних препаратів повідомлялося про виникнення венозної тромбоемболії, зокрема тромбоемболії легеневої артерії та тромбозу глибоких вен. Збільшення маси тіла. У плацебоконтрольованих дослідженнях тривалістю від 6 до 8 тижнів серед дорослих пацієнтів із шизофренію, що отримували рисперидон або плацебо і у яких збільшення маси тіла склало ≥ 7 %, була виявлена статистично значуща різниця у частоті випадків збільшення маси тіла у групі застосування рисперидону (18 %) порівняно з групою плацебо (9 %). У тритижневих плацебоконтрольованих дослідженнях за участю дорослих пацієнтів із гострою манією частота збільшення маси тіла на ≥ 7 % за кінцевими показниками була порівнянною в групах застосування рисперидону (2,5 %), та плацебо (2,4 %), проте була трохи вищою в групі активного контролю (3,5 %). У довготривалих дослідженнях у популяції дітей та підлітків з розладами соціальної поведінки спостерігалося збільшення маси тіла в середньому на 7,3 кг через 12 місяців лікування. Очікуване збільшення маси тіла для дітей віком 5–12 років з нормальною масою становить від 3 до 5 кг на рік. Починаючи з 12–16 років вказане збільшення маси тіла на 3–5 кг на рік зберігається для дівчат, тоді як збільшення маси тіла у хлопців становить близько 5 кг на рік. Особливі групи пацієнтів Далі описані побічні реакції на препарат, які спостерігалися частіше у пацієнтів літнього віку з деменцією або дітей, ніж у дорослих пацієнтів. Пацієнти літнього віку з деменцією. Серед побічних реакцій, які спостерігалися в клінічних дослідженнях у пацієнтів літнього віку з деменцією, були транзиторна ішемічна атака та інсульт, з частотою 1,4 % і 1,5 % відповідно. Крім цього, у пацієнтів літнього віку з деменцією спостерігалися такі побічні реакції з частотою ≥ 5 %, що принаймні вдвічі перевищує частоту згаданих явищ в інших групах дорослих пацієнтів: інфекції сечовивідних шляхів, периферичний набряк, летаргія та кашель.

2 роки.

Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 2 або 3, або 6, або 9 блістерів у картонній коробці.

За рецептом.

АТ Фармацевтичний завод Тева.

Дільниця 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.