Афетто 20 мг, таблетки

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування лікарського засобу АФЕТТО (AFETTO)

діюча речовина: біластин; 1 таблетка містить біластину 20 мг; допоміжні речовини : целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Таблетки. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, овальної форми з двоопуклою поверхнею з рискою.

Антигістамінні засоби для системного застосування. Інші антигістамінні засоби для системного застосування. Біластин. Код АТХ R06A X29. Фармакологічні властивості Фармакодинаміка Механізм дії Біластин — це неседативний антагоніст гістаміну тривалої дії, високоселективний блокатор периферичних H 1 -рецепторів, що не зв’язується з мускариновими рецепторами. Після одноразового застосування біластин протягом 24 годин пригнічує розвиток спричинених гістаміном шкірних реакцій, що проявляються пухирями та почервонінням. Клінічна ефективність і безпека У клінічних дослідженнях, проведених за участю дорослих і підлітків з алергічним ринокон’юнктивітом (сезонним і цілорічним), прийом 20 мг біластину 1 раз на добу впродовж 14–28 днів виявився ефективним у полегшенні таких симптомів, як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, закладеність носа, свербіж очей, сльозотеча та почервоніння очей. Симптоми ефективно контролювалися біластином протягом 24 годин. У двох клінічних дослідженнях, у яких брали участь пацієнти з хронічною ідіопатичною кропив’янкою, застосування 20 мг біластину 1 раз на добу протягом 28 днів було ефективним у послабленні інтенсивності свербежу та зменшенні кількості і розміру пухирів, а також дискомфорту, викликаного кропив’янкою. У пацієнтів спостерігалося покращення сну та якості життя. У клінічних дослідженнях біластину клінічно значущого подовження інтервалу QT C або будь-якого іншого впливу на серцево-судинну систему не спостерігалося, навіть при застосуванні у дозі 200 мг на добу (що в 10 разів перевищує клінічну дозу) протягом 7 днів у 9 учасників або у разі одночасного застосування з інгібіторами P-глікопротеїну (P-gp), такими як кетоконазол (24 учасники) і еритроміцин (24 учасники). Крім того, було проведено ретельне дослідження QT за участю 30 добровольців. У контрольованих клінічних дослідженнях при застосуванні в рекомендованій дозі 20 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину і плацебо щодо центральної нервової системи (ЦНС) були схожими, а частота появи сонливості на тлі прийому біластину статистично не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. Біластин у дозах до 40 мг на добу не впливав на психомоторні показники у клінічних дослідженнях та на здатність керувати транспортними засобами у стандартному тесті на водіння. У пацієнтів літнього віку (≥ 65 років), які брали участь у дослідженнях II і III фази, ефективність і безпека лікарського засобу не відрізнялися від таких у пацієнтів молодшого віку. У післяреєстраційному дослідженні, проведеному за участю 146 пацієнтів літнього віку, порівняно з іншими дорослими учасниками відмінностей у профілі безпеки виявлено не було. Діти Підлітки (віком 12–17 років) були залучені до програми клінічної розробки. З них 128 підлітків отримували біластин під час клінічних досліджень (81 — у подвійно сліпих дослідженнях алергічного ринокон’юнктивіту), решта 116 підлітків були рандомізовані в групи, які отримували активні препарати порівняння або плацебо. Відмінностей в ефективності та безпеці між дорослими і підлітками не спостерігалося. Згідно з чинними рекомендаціями, доведена ефективність у дорослих і підлітків може вважатися прийнятною для дітей з урахуванням того, що системний вплив 10 мг біластину у дітей віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг відповідає впливу у дорослих при прийомі 20 мг біластину (див. розділ «Фармакокінетика»). Екстраполяція даних, отриманих у дорослих і підлітків, вважається обґрунтованою для цього лікарського засобу, оскільки патофізіологія алергічного ринокон’юнктивіту і кропив’янки є однаковою в усіх вікових групах. У 12-тижневому контрольованому клінічному дослідженні у дітей віком від 2 до 11 років (всього 509 дітей, з яких 260 отримували 10 мг біластину [58 осіб були віком від 2 до < 6 років, 105 — віком від 6 до < 9 років і 97 — віком від 9 до < 12 років], а 249 дітей отримували плацебо [58 осіб були віком від 2 до < 6 років, 95 — віком від 6 до < 9 років і 96 — віком від 9 до < 12 років]) при застосуванні у рекомендованій педіатричній дозі 10 мг 1 раз на добу профіль безпеки біластину (n = 260) був аналогічний профілю безпеки при застосуванні плацебо (n = 249), побічні реакції спостерігалися у 5,8 % і 8,0 % пацієнтів, які приймали 10 мг біластину і плацебо відповідно. Прийом і 10 мг біластину, і плацебо незначно зменшував сонливість та седативний ефект при оцінці за анкетою про якість педіатричного сну, статистично значущої різниці між групами лікування не було. У дітей віком від 2 до 11 років після застосування 10 мг біластину на добу не було виявлено значущої різниці в QT C порівняно з тими, хто застосовував плацебо. Спеціальна анкета про якість життя дітей з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою продемонструвала загальне підвищення показників за 12 тижнів без статистично значущої різниці між групами учасників, які приймали біластин і плацебо. Всього в дослідженні брали участь 509 дітей, у тому числі 479 учасників з алергічним ринокон’юнктивітом і 30 учасників із діагностованою хронічною кропив’янкою. 260 дітей отримували біластин: 252 (96,9 %) — для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 8 (3,1 %) — для лікування хронічної кропив’янки. Так само 249 дітей отримували плацебо: 227 (91,2 %) — для лікування алергічного ринокон’юнктивіту і 22 (8,8 %) — для лікування хронічної кропив’янки. Європейське агентство з лікарських засобів відмовилося від зобов’язання надавати результати досліджень біластину в усіх учасників педіатричної популяції віком до 2 років (див. розділ « Спосіб застосування та дози » ). Фармакокінетика Всмоктування Після перорального застосування біластин швидко всмоктується, а його максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 1,3 години. Накопичення не спостерігалося. Середній показник біодоступності біластину при пероральному застосуванні становить 61 %. Розподіл Дослідження in vitro та in vivo показали, що біластин є субстратом P-gp (див. у розділі « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій » про взаємодію з кетоконазолом, еритроміцином та дилтіаземом) та OATP (див. у розділі « Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій » про взаємодію з грейпфрутовим соком) . Біластин, очевидно, не є субстратом переносника BCRP або ниркових переносників ОСТ2, ОАТ1 та ОАТ3. Дані досліджень in vitro не дають підстав вважати, що в системному кровотоку біластин пригнічує активність таких білків-переносників, як P-gp, MRP2, BCRP, BSEP, OATP1B1, OATP1B3, OATP2B1, OAT1, OAT3, OCT1, OCT2 та NTCP, оскільки його здатність інгібувати P-gp, OATP2B1 та OCT1 незначна і характеризується показником IC 50 ≥ 300 мкМ, що значно перевищує розрахунковий показник максимальної концентрації в плазмі (C max ) у разі клінічного застосування біластину. Таким чином, подібні взаємодії не матимуть клінічного значення. Проте ці результати вказують на те, що інгібування біластином білків-переносників, що знаходяться в слизовій оболонці кишечнику (наприклад P-gp), виключити не можна. При застосуванні у терапевтичних дозах 84–90 % біластину зв’язується з білками плазми крові. Біотрансформація У дослідженнях in vitro біластин не виявив здатності індукувати або пригнічувати активність ізоферментів CYP450. Виведення У дослідженні балансу маси, проведеного за участю здорових дорослих добровольців, після одноразового застосування 14 C-біластину в дозі 20 мг майже 95 % прийнятої дози виявлялися в сечі та калі (28,3 % та 66,5 % відповідно) у вигляді незміненого біластину, з чого можна зробити висновок, що в організмі людини біластин метаболізується незначним чином. У середньому період напіввиведення біластину у здорових добровольців становить 14,5 години. Лінійність У досліджуваному діапазоні доз (від 5 до 220 мг) біластин виявляє лінійну фармакокінетику з низькою міжсуб’єктною варіабельністю. Порушення функції нирок Дослідження за участю пацієнтів із різним станом функції нирок показало, що у разі нормальної функції нирок (ШКФ [швидкість клубочкової фільтрації]: > 80 мл / хв / 1,73 м 2 ) середня AUC 0– ¥ (± ст. відх.) становить 737,4 (± 260,8) нг·год/мл, за наявності порушень функції нирок легкого ступеня тяжкості (ШКФ: 50–80 мл / хв / 1,73 м 2 ) цей показник становить 967,4 (± 140,2) нг·год/мл, у разі порушень середнього ступеня тяжкості (ШКФ: 30 – < 50 мл / хв / 1,73 м 2 ) — 1384,2 (± 263,23) нг·год/мл, а у разі порушень тяжкого ступеня (ШКФ: < 30 мл / хв / 1,73 м 2 ) — 1708,5 (± 699,0) нг·год/мл. У пацієнтів з нормальною функцією нирок середній (± ст. відх.) період напіввиведення біластину становив 9,3 години (± 2,8), у пацієнтів із порушеннями легкого ступеня тяжкості — 15,1 години (± 7,7), у пацієнтів із порушеннями середнього ступеня тяжкості — 10,5 години (± 2,3), а у пацієнтів із порушеннями тяжкого ступеня — 18,4 години (± 11,4). Практично у всіх пацієнтів через 48–72 години після прийому біластин в сечі не виявлявся. Подібні зміни фармакокінетики не повинні мати клінічного значення та впливу на безпеку застосування біластину, оскільки його концентрації в плазмі у пацієнтів із порушеннями функції нирок залишаються в безпечних межах. Порушення функції печінки Фармакокінетичних даних щодо пацієнтів із порушенням функції печінки немає. В організмі людини біластин не метаболізується. Результати дослідження, в якому брали участь пацієнти з порушенням функції нирок, показали, що біластин головним чином виводиться нирками, а з жовчю, вірогідно, виводиться лише незначною мірою. Зміни функції печінки не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику біластину. Пацієнти літнього віку Дані про фармакокінетику лікарського засобу у пацієнтів віком понад 65 років обмежені. Фармакокінетичні параметри біластину у пацієнтів віком понад 65 років і у пацієнтів 18–35 років статистично значуще не відрізняються. Діти Даних з фармакокінетики у підлітків (12–17 років) немає, оскільки для цього лікарського засобу вважається доцільною екстраполяція даних, отриманих у дорослих. Фармакокінетичні дані щодо дітей були отримані у фазі II фармакокінетичного дослідження, у якому пацієнти віком від 4 до 11 років (всього 31 дитина) з алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою приймали 1 таблетку біластину, що диспергується в ротовій порожнині, по 10 мг 1 раз на добу. Аналіз фармакокінетичних даних щодо концентрації біластину в плазмі показав, що після прийому біластину у дозі 10 мг 1 раз на добу, рекомендованій для лікування педіатричних пацієнтів, його системний вплив відповідає впливу, що спостерігається у дорослих і підлітків після застосування лікарського засобу в дозі 20 мг, а середнє значення AUC у дітей віком від 6 до 11 років становить 1014 нг·год/мл. Отримані результати були загалом нижчі максимального безпечного рівня, встановленого на основі даних про застосування лікарського засобу дорослим у дозі 80 мг 1 раз на добу відповідно до профілю безпеки лікарського засобу. Це підтверджує, що доза біластину 10 мг для перорального прийому 1 раз на добу є обґрунтованою терапевтичною дозою для педіатричних пацієнтів віком від 6 до 11 років з масою тіла не менше 20 кг. Клінічні характеристики

Застосовувати для симптоматичного лікування алергічного ринокон’юнктивіту (сезонного і цілорічного) та кропив’янки.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій Дослідження взаємодії були проведені тільки за участю дорослих . Взаємодія з їжею. Їжа знижує на 30 % біодоступність біластину, прийнятого всередину. Взаємодія з грейпфрутовим соком. У разі одночасного прийому біластину в дозі 20 мг і грейпфрутового соку біодоступність біластину знижувалася на 30 %. Подібний ефект може також спостерігатися й у разі застосування інших фруктових соків. Ступінь зменшення біодоступності може різнитися залежно від виробника соку та фруктів. Механізм цієї взаємодії полягає у пригніченні білка-переносника OATP1A2, для якого біластин є субстратом (див. розділ «Фармакокінетика»). Лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами OATP1A2 (наприклад ритонавір або рифампіцин), також можуть зменшувати концентрацію біластину в плазмі. Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином. У разі одночасного прийому 20 мг біластину один раз на добу і 400 мг кетоконазолу один раз на добу або 500 мг еритроміцину тричі на добу AUC біластину збільшувалася вдвічі, а C max — у 2–3 рази. Подібні зміни можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників, що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику, оскільки біластин є субстратом для P-глікопротеїну і не метаболізується (див. розділ «Фармакокінетика»). На профіль безпеки біластину, з одного боку, та кетоконазолу або еритроміцину, з іншого, ці зміни, ймовірно, не впливають. Інші лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами P-gp (наприклад циклоспорин), також можуть збільшувати концентрацію біластину в плазмі. Взаємодія з дилтіаземом. У разі одночасного прийому 20 мг біластину один раз на добу і 60 мг дилтіазему один раз на добу C max біластину збільшувалася на 50 %. Подібний ефект можна пояснити взаємодією на рівні білків-переносників (див. розділ « Фармакокінетика») , що відповідають за виведення лікарських засобів із клітин кишечнику; на профіль безпеки біластину цей ефект, ймовірно, не впливає. Взаємодія з етиловим спиртом. Після одночасного застосування алкоголю і біластину в дозі 20 мг один раз на добу психомоторні функції залишалися на тому ж рівні, що й після одночасного застосування алкоголю і плацебо. Взаємодія з лоразепамом. У разі застосування біластину у дозі 20 мг один раз на добу одночасно з лоразепамом у дозі 3 мг один раз на добу упродовж 8 днів посилення пригнічувальної дії лоразепаму на ЦНС виявлено не було.

Дослідження взаємодії з іншими лікарськими засобами проводилися тільки у дорослих. Оскільки немає клінічного досвіду щодо взаємодії біластину з іншими лікарськими засобами, їжею або фруктовими соками у разі застосування дітям, призначаючи біластин педіатричним пацієнтам, слід наразі враховувати результати досліджень взаємодії, отримані у дорослих. Клінічні дані, на підставі яких можна було б зробити висновок стосовно того, чи впливають обумовлені взаємодіями зміни AUC або C max на профіль безпеки біластину у дітей, відсутні. Особливості застосування

2,5 роки .

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºC. Зберігати у недоступному для дітей місці.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або по 2, або по 3 блістери в пачці.

Без рецепта.

ПАТ «Київмедпрепарат».

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.