Сумілар 10 мг/10 мг, капсулы

ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства СУМИЛАР (SUMILAR)

действующие вещества: амлодипина бесилат, раميприл; 1 твёрдая капсула содержит: 5 мг/5 мг: 6,934 мг амлодипина бесилата эквивалентно 5 мг амлодипина свободного основания и 5 мг раميприла или 10 мг/10 мг: 13,868 мг амлодипина бесилата эквивалентно 10 мг амлодипина свободного основания и 10 мг раميприла или 10 мг/5 мг: 13,868 мг амлодипина бесилата эквивалентно 10 мг амлодипина свободного основания и 5 мг раميприла или 5 мг/10 мг: 6,934 мг амлодипина бесилата эквивалентно 5 мг амлодипина свободного основания и 10 мг раميприла; вспомогательные вещества: содержимое капсулы: целлюлоза микрокристаллическая, кальция гидрофосфат безводный, крахмал кукурузный прежелатинизированный, крахмал кукурузный прежелатинизированный низкой влажности, натрия крахмалгликолят (тип A), натрия стеарилфумарат; оболочка капсулы 10 мг/5 мг; 5 мг/5 мг; 5 мг/10 мг: титана диоксид (Е 171), желатин, железа оксид красный (Е 172); оболочка капсулы 10 мг/10 мг: железа оксид жёлтый (Е 172), железа оксид красный (Е 172), железа оксид чёрный (Е 172), титана диоксид (Е 171), желатин.

Капсулы твёрдые. Основные физико-химические свойства: Капсулы твёрдые 5 мг/5 мг: твёрдые желатиновые капсулы размером №1, колпачок непрозрачного розового цвета, корпус непрозрачного белого цвета, содержимое капсул – белый или почти белый порошок. Капсулы твёрдые 10 мг/10 мг: твёрдые желатиновые капсулы размером №1, колпачок непрозрачного коричневого цвета, корпус непрозрачного белого цвета, содержимое капсул – белый или почти белый порошок. Капсулы твёрдые 10 мг/5 мг: твёрдые желатиновые капсулы размером №1, колпачок непрозрачного красно-коричневого цвета, корпус непрозрачного белого цвета, содержимое капсул – белый или почти белый порошок. Капсулы твёрдые 5 мг/10 мг: твёрдые желатиновые капсулы размером №1, колпачок непрозрачного тёмно-розового цвета, корпус непрозрачного белого цвета, содержимое капсул – белый или почти белый порошок.

Комбинированные препараты ингибиторов АПФ. Ингибиторы АПФ в комбинации с антагонистами кальция. Рамиприл и амлодипин. Код АТХ С09В В07.

Механізм дії раміприлу Раміприлат, активний метаболіт раміприлу, пригнічує фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синоніми: ангіотензинперетворюючий фермент, кініназа II), який каталізує перетворення ангіотензину I тканинами в активний вазоконстриктор ангіотензин II, а також розпад активного вазодилататора брадикініну. Зменшення кількості ангіотензину II і пригнічення розпаду брадикініну спричинює розширення судин. Оскільки ангіотензин II також стимулює викид альдостерону, раміприлат призводить до зменшення викиду альдостерону. В середньому реакція на монотерапію інгібіторами АПФ була меншою у пацієнтів негроїдної раси (афро-карибського регіону) з гіпертонією (як правило, у категорій з низьким рівнем реніну і гіпертонією), ніж інших рас. Фармакодинамічний вплив Застосування раміприлу спричиняє виражене зниження периферичного артеріального опору. Звичайно не спостерігається істотних змін швидкості ниркового плазмотоку і клубочкової фільтрації. В осіб з артеріальною гіпертензією раміприл знижує артеріальний тиск як у положенні лежачи, так і у положенні стоячи, не збільшуючи серцевий ритм. У більшості пацієнтів антигіпертензивний ефект починається через 1-2 години після застосування препарату, досягає максимуму через 3-6 годин та триває протягом 24 годин. Максимальне зниження артеріального тиску зазвичай реєструється після 3-4 тижнів постійного лікування. Було встановлено, що антигіпертензивний ефект підтримується в рамках довгострокової терапії тривалістю 2 роки. Різка відміна раміприлу не призводить до швидкого і надмірного реактивного підвищення артеріального тиску. Механізм дії амлодипіну Амлодипін інгібує трансмембранний приплив іонів кальцію до гладкої мускулатури серця і судин (повільний блокатор каналу або антагоніст іонів кальцію). Механізм антигіпертензивної дії препарату обумовлений розслаблюючим ефектом на гладкі м’язи судин. Точний механізм дії амлодипіну при стенокардії не встановлено, але відомо, що засіб зменшує ішемію міокарда двома шляхами: 1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і в результаті роботи серця знижує загальний периферичний опір. Оскільки частота серцевих скорочень практично не змінюється, то зменшення навантаження на серце спричиняє зниження потреби міокарда у кисні. 2. Шляхом розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда він покращує надходження кисню. Завдяки цьому механізму він збільшує доставку кисню до міокарда навіть у разі спазму коронарних артерій (стенокардії Принцметала або варіантної стенокардії). Фармакологічні властивості У пацієнтів з артеріальною гіпертензією дозування один раз на добу забезпечує клінічно значиме зниження артеріального тиску впродовж усього 24-годинного інтервалу як у положенні лежачи на спині, так і в положенні стоячи. Через повільний початок дії гостра артеріальна гіпотензія не є особливістю застосування препарату. У пацієнтів зі стенокардією дозування один раз на добу збільшує загальний час фізичного навантаження, час до виникнення стенокардії і час до значного зниження сегмента ST, а також зменшує як частоту нападів стенокардії, так і необхідність застосування гліцерину тринітрату. Препарат не пов’язаний з якими-небудь несприятливими метаболічними ефектами: він не мав ніякого впливу на рівень ліпідів у плазмі, рівень цукру в крові і рівень сечової кислоти у сироватці крові. Препарат прийнятний для застосування пацієнтам з астмою. Фармакокінетика Раміприл Абсорбція Раміприл швидко абсорбується після перорального застосування: максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 год. На підставі даних про виведення з сечею, ступінь поглинання становить не менше 56 %; вживання їжі не впливає на всмоктування амлодипіну. Біодоступність активного метаболіту, раміприлату, після перорального введення 2,5 мг і 5 мг раміприлу становить 45 %. В плазмі максимальна концентрація раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2 – 4 години після прийому раміприлу. Рівноважна концентрація раміприлату в плазмі крові після застосування звичайних доз раміприлу один раз на добу досягається приблизно на 4-й день лікування. Розподіл Зв’язування раміприлу з білками сироватки крові становить приблизно 73 %, а раміприлату - приблизно 56 %. Метаболізм Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату і до ефіру дикетопіперазину, кислоти дикетопіперазину, глюкуронідів раміприлу і раміприлату. Виведення Метаболіти виводяться переважно нирками. Концентрації раміприлату в плазмі знижується у декілька фаз. Завдяки сильному зв’язуванню з АПФ і повільному від’єднанню від ферменту раміприлат характеризується продовженою термінальною фазою виведення при дуже низьких концентраціях в плазмі. Після прийому раміприлу один раз на добу ефективний період напіввиведення раміприлату становив 13 – 17 год для доз 5 – 10 мг і був довшим для доз 1,25 – 2,5 мг. Ця різниця пов’язана зі здатністю ферменту зв’язувати раміприлат у насичуваний спосіб. Пацієнти з нирковою недостатністю Ниркова екскреція раміприлату знижується у пацієнтів з порушеною функцією нирок, а виведення раміприлату нирками пропорційне кліренсу креатиніну. Це призводить до підвищення концентрації раміприлату в плазмі, яка знижується повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Пацієнти з печінковою недостатністю У пацієнтів з порушеннями функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнювався через зменшену активність печінкових естераз. Рівні раміприлу в плазмі крові у цих пацієнтів були збільшені. Максимальна концентрація раміприлату у цих пацієнтів, однак, не відрізняється від такої у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Амлодипін Абсорбція Після застосування всередину амлодипін добре абсорбується. Максимальні рівні в крові досягаються через 6–12 годин після прийому дози. Його біодоступність не залежить від прийому їжі. Абсолютна біодоступність становить 64–80 %. Розподіл Об’єм розподілу препарату становить приблизно 20 л/кг. Рівноважна концентрація в плазмі крові (5–15 нг/мл) досягається через 7–8 днів послідовного застосування один раз на добу. Дослідження in vitro показали, що 93–98 % амлодипіну в кровообігу зв’язані з білками плазми. Метаболізм і виведення Амлодипін активно метаболізується (приблизно 90 %) у печінці до неактивних похідних піридину. 10 % початкової сполуки і 60 % неактивних метаболітів виводиться із сечею, 20–25 % – з калом. Зниження концентрації в плазмі здійснюється двофазно. Термінальний період напіввиведення з плазми становить близько 35–50 годин, що узгоджується з дозуванням один раз на добу. Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг (для пацієнтів з масою тіла 60 кг – 25 л/год). У пацієнтів літнього віку цей показник становить 19 л/год. Застосування пацієнтам літнього віку Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі подібний у пацієнтів літнього і молодшого віку. Кліренс амлодипіну зазвичай є дещо зниженим, що у пацієнтів літнього віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату. Збільшення AUC і період напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідали очікуваним для цієї вікової групи пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»). Пацієнти з порушенням функції нирок Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10 % амлодипіну виділяється у незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Пацієнтам із порушенням функції нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу. Пацієнти з порушеннями функції печінки Період напіввиведення амлодипіну є довшим у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Клінічні характеристики.

Лечение артериальной гипертензии у пациентов, артериальное давление которых надлежащим образом контролируется отдельными препаратами, назначаемыми одновременно в той же дозе, что и в комбинации, но в виде отдельных таблеток.

- Одновременное применение препаратов, содержащих алискирен, при наличии у пациента сахарного диабета или умеренной или тяжелой почечной недостаточности (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) < 60 мл/мин/1,73 м 2). - Ангионевротический отек в анамнезе (наследственный, идиопатический или ранее перенесенный ангионевротический отек при приеме ИАПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II). - Экстракорпоральное лечение, приводящее к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями. - Значительный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечных артерий единственной функционирующей почки. - Беременность или планирование беременности. - Гипотензивное или гемодинамически нестабильное состояние. - Тяжелая гипотензия. - Шок (включая кардиогенный шок). - Обструкция путей оттока из левого желудочка (например, аортальный стеноз тяжелой степени). - Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда. - Детский возраст. - Повышенная чувствительность к амлодипину, производным дигидropиридина, рамиприлу или любым другим ингибиторам АПФ (ангиотензинпревращающего фермента), или к любым вспомогательным веществам препарата. - Одновременное применение с сакубитрилом/валсартаном повышает риск развития ангионевротического отека. Нельзя применять амлодипин/рамиприл раньше чем через 36 часов после применения сакубитрила/валсартана (см. разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»).

Щодо раміприлу Подвійне блокування ренін-ангіотензинової системи (РАС) ІАПФ (інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту), БРА (блокаторами рецепторів ангіотензину) або аліскіреном. Протипоказано одночасне застосування ІАПФ, включаючи раміприл, або БРА з аліскіреном пацієнтам з тяжкою або помірною нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м 2 ). Протипоказані комбінації Застосування Сумілару у комбінації з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або помірною чи серйозною нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м 2 ) і не рекомендоване іншим пацієнтам. Методи екстракорпоральної терапії, що призводять до контакту крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як діаліз або гемофільтрація із застосуванням деяких високопроточних мембран (наприклад поліакрилонітрильних мембран) і аферез ЛПНЩ з сульфатом декстрану, протипоказані, оскільки існує підвищений ризик розвитку тяжких анафілактоїдних реакцій. У таких випадках необхідно вирішити питання щодо використання іншого типу мембран для діалізу або застосування іншого класу антигіпертензивних препаратів. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку ( див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Лікування раміприлом слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/ валсартану. Лікування сакубітрилом/ валсартаном слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу. Лікарські засоби, що підвищують ризик виникнення ангіоневротичного набряку Клінічні дослідження вказують на те, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ або аліскіреном пов’язана зі збільшенням частоти артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії, а також із погіршенням печінкової функції (включаючи гостру печінкову недостатність) у порівнянні з монотерапією. Рекомендується контролювати артеріальний тиск, функцію нирок та електролітів у пацієнтів, які приймають раміприл та інші засоби, що впливають на РАС. Застереження при застосуванні Калійзберігаючі діуретики, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі, що містять калій Хоча концентрація калію у сироватці крові зазвичай залишається у межах норми, у деяких пацієнтів, які отримували раміприл , може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, тріамтерен або амілорид), х арчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові . Не рекомендується одночасне застосовування раміприлу разом з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень калію у сироватці крові, такими як триметоприм та ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм, як і амілорид, діє як калійзберігаючий сечогінний засіб. Підвищений ризик гіперкаліємії спостерігався у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ та триметоприм або його фіксовану комбінацію з ко-тримоксазолом (триметоприм/сульфаметоксазол). Як що одночасного прийому не уникнути, препарати слід призначати з обережністю та з частим моніторингом рівня калію в сироватці крові. Солі калію, гепарин, калійзберігаючі діуретики та інші препарати, застосування яких пов’язане зі зростанням рівня калію в плазмі крові (зокрема антагоністи ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус, циклоспорин, спіронолактон, тріамтерен ). Можлива гіперкаліємія при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ, тому необхідний ретельний моніторинг рівня калію в сироватці крові. Антигіпертензивні засоби (наприклад діуретики) та інші речовини, що можуть знижувати кров’яний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, етанол у великих кількостях, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Слід очікувати підвищення ризику артеріальної гіпотензії (інформацію щодо діуретиків див. у розділі «Спосіб застосування та дози»). Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад ізопротеренол, добутамін, допамін, епінефрин), що можуть зменшувати антигіпертензивну дію раміприлу. Рекомендовано контролювати показники артеріального тиску. Алопуринол, імуносупресори, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть змінити кількість клітин крові. Підвищена імовірність гематологічних реакцій. Солі літію. Під впливом інгібіторів АПФ може зменшитися екскреція літію, що може призвести до зростання концентрації літію та збільшення токсичності. Необхідний моніторинг рівня літію. Протидіабетичні засоби, зокрема інсулін. Можливі гіпоглікемічні реакції. Рекомендовано контролювати рівень глюкози в крові. Нестероїдні протизапальні препарати та ацетилсаліцилова кислота. Слід очікувати зменшення антигіпертензивного ефекту раміприлу. Окрім цього, одночасне застосування інгібіторів АПФ та нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) може призвести до зростання ризику погіршення функції нирок та каліємії. Ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол) У пацієнтів, які одночасно приймають ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), може бути підвищений ризик розвитку гіперкаліємії. Збільшення частоти гіперкаліємії спостерігалось у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ та триметоприм . Лікарські засоби, що підвищують ризик виникнення ангіоневротичного набряку Одночасне застосування раміприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування сакубітрилу/валсартану не слід починати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу. Якщо лікування сакубітрилом/валсартаном припинено, терапія раміприлом не повинна починатися раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Одночасне застосування інгібіторів NEP (наприклад рацекадотрилу ), інгібіторів mTOR (таких як сиролімус, еверолімус, темсиролімус), вілдагліптину та інгібіторів АПФ може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Такі лікарські засоби слід призначати з обережністю після початку терапії. Щодо амлодипіну Вплив інших лікарських засобів на амлодипін Інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, азольні протигрибкові препарати, макролідні антибіотики, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призводити до значного підвищення експозиції амлодипіну. Клінічна інтерпретація цих фармакокінетичних варіацій може бути більш вираженою у літніх пацієнтів. У пацієнтів, які отримують кларитроміцин у комбінації з амлодипіном, існує підвищений ризик артеріальної гіпотензії. Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів, коли амлодипін вводять одночасно з кларитроміцином. Тому може бути потрібний клінічний моніторинг і коригування дози. Індуктори CYP3A4. Одночасне застосування відомих індукторів CYP3A4 може знижувати плазмову концентрацію амлодипіну. У зв’язку з цим протягом та після комбінованої терапії, особливо з сильними індукторами CYP3A4 (зокрема рифампіцином, звіробоєм), необхідно контролювати кров’яний тиск та за необхідності скоригувати дозу. Призначати амлодипін з індукторами CYP3A4 слід із обережністю. Грейпфрут або грейпфрутовий сік. Приймати амлодипін разом із грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки біодоступність у деяких пацієнтів може підвищуватись, що призводить до посилення ефектів зниження кров’яного тиску. Дантролен (інфузія). У тварин спостерігається летальна шлуночкова фібриляція і серцево-судинний колапс (іноді з летальним наслідком) у зв’язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу і внутрішньовенного введення дантролену. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам з ризиком злоякісної гіпертермії та при лікуванні злоякісної гіпертермії. Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби Лікарські засоби з антигіпертензивними властивостями. Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів. Аторвастатин, дигоксин, варфарин або циклоспорин. Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину та циклоспорину. Симвастатин. Одночасне застосування багатократних доз 10 мг амлодипіну із 80 мг симвастатину призводило до 77 % підвищення експозиції симвастатину порівняно з самим тільки симвастатином. Пацієнтам, які отримують амлодипін, дозу симвастатину слід обмежити до 20 мг на добу. Такролімус Існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну потрібен регулярний моніторинг рівня такролімусу в крові та у разі необхідності – корекція дозування. Циклоспорин Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровими добровольцями або іншими групами не проводилося, за винятком застосування пацієнтами із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0–40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та у разі необхідності знизити дозу циклоспорину. Інгібітори mTOR Інгібітори mTOR , такі як сиролімус, темсиролімус та еверолімус, є субстратами CYP 3 A . Амлодипін є слабким інгібітором CYP 3 A . При одночасному застосуванні mTOR інгібіторів амлодипін може збільшити вплив останніх.

Раміприл Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) Подвійна блокада РААС за допомогою комбінації Сумілару з аліскіреном не рекомендована, оскільки існує підвищений ризик гіпотензії та гіперкаліємії і зміни в нирковій функції. Застосування Сумілару у комбінації з аліскіреном протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м 2 ). Пацієнти з особливим ризиком артеріальної гіпотензії Пацієнти із гіперактивованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою Пацієнти із гіперактивованою ренін-ангіотензин-альдостероновою системою мають ризик гострого вираженого падіння кров’яного тиску і погіршення ниркової функції через пригнічення АПФ, особливо коли інгібітор АПФ або супутній діуретик застосовують уперше або при першому підвищенні дози. Слід очікувати значної активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи і встановлювати медичний нагляд, зокрема моніторинг кров’яного тиску, у разі наявності у пацієнта: - тяжкої гіпертензії; - декомпенсованої застійної серцевої недостатності; - гемодинамічно значущого утруднення притоку та відтоку з лівого шлуночка (стенозу аортального або мітрального клапана); - однобічного стенозу ниркової артерії з другою функціонуючою ниркою; - цирозу печінки та/або асциту; - існуючого або потенційного зневоднення та/або вимивання солей (включаючи пацієнтів, що приймають діуретики); - перенесеної серйозної операції або протягом проведення анестезії речовинами, що спричиняють артеріальну гіпотензію; - транзиторної або стійкої серцевої недостатності; - після інфаркту міокарда; - ризику виникнення кардіальної або церебральної ішемії у випадку гострої гіпотензії; - літнього віку. Перед початком лікування рекомендовано скоригувати стани дегідратації, гіповолемії або надмірної втрати солей (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю можливість проведення подібних коригуючих заходів потрібно ретельно зважити стосовно ризику виникнення об’ємного перенавантаження). Початкова стадія лікування потребує спеціального медичного нагляду. Операції Рекомендовано за можливості припинити лікування інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту, такими як раміприл, за добу до хірургічного втручання. Моніторинг ниркової функції Перед початком, під час лікування та при проведенні корекції дози, особливо у перші тижні лікування, необхідно оцінювати функцію нирок. Особливо ретельний контроль необхідний за пацієнтами з порушенням функції нирок. Існує ризик погіршення ниркової функції, насамперед у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після трансплантації нирки. Гіперчутливість / ангіоневротичний набряк Повідомлялося про виникнення ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, зокрема раміприл. При виникненні ангіоневротичного набряку раміприл потрібно відмінити. Одночасне застосування раміприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування сакубітрилу/валсартану не слід починати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу. Якщо лікування сакубітрилом/валсартаном припинено, терапію раміприлом не слід починати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та рацекадотрилу, mTOR інгібіторів (наприклад сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та вілдагліптину може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад набряку дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без нього). Щодо пацієнтів, які вже отримують інгібітор АПФ, необхідна обережність при призначенні рацекадотрилу, mTOR інгібіторів (наприклад сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та вілдагліптину. Якщо розвинувся ангіоневротичний набряк, застосування раміприлу слід негайно відмінити. Слід терміново вжити заходів невідкладної допомоги. Пацієнт повинен знаходитися під наглядом протягом принаймні 12-24 години і може бути виписаний тільки після повного зникнення симптомів. Повідомлялося про виникнення кишкового ангіоневротичного набряку в пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, зокрема раміприл. У таких пацієнтів спостерігався абдомінальний біль (з нудотою або блюванням або без них). Анафілактичні реакції під час десенсибілізації Ймовірність і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшуються при застосуванні інгібіторів АПФ. Перед проведенням десенсибілізації потрібно розглянути питання щодо тимчасового припинення лікування раміприлом. Моніторинг електролітів: гіперкаліємія У деяких пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, зокрема раміприл, спостерігається гіперкаліємія. Інгібітори АПФ можуть спричиняти гіперкаліємію через пригнічення вивільнення альдостерону. До групи ризику гіперкаліємії належать пацієнти з нирковою недостатністю, пацієнти літнього віку (> 70 років), пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом або ті, хто застосовує солі калію, калійзберігаючі діуретики та інші активні речовини, що підвищують рівень калію в плазмі крові (наприклад гепарин, триметоприм, ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол, і особливо антагоністи альдостерону або антагоністи рецепторів ангіотензину) , або ті, у кого спостерігаються такі стани, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо одночасне застосування вищезгаданих засобів є необхідним, рекомендується проводити регулярний моніторинг рівня калію в сироватці крові. Пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, слід з обережністю застосовувати калійзберігаючі діуретики та антагоністи рецепторів ангіотензину, а також контролювати рівень калію в крові та функцію нирок. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з сакубітрилом/валсартаном протипоказане через підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку ( див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Лікування раміприлом слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/ валсартану. Лікування сакубітрилом/ валсартаном слід починати лише через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу. Моніторинг електролітів: гіпонатріємія У деяких пацієнтів, які застосовували раміприл, спостерігався синдром порушення секреції антидіуретичного гормону з наступним розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати рівень натрію в сироватці крові в осіб літнього віку та в інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії. Нейтропенія/агранулоцитоз Про випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії повідомлялося рідко, також повідомлялося про пригнічення кісткового мозку. Рекомендовано контролювати кількість лейкоцитів з метою виявлення можливої лейкопенії. Більш часто проводити моніторинг рекомендовано на початку лікування або у разі порушення функції нирок, наявності супутніх колагенових захворювань (наприклад червоного вовчака або склеродермії) або одночасного застосування інших лікарських засобів, що можуть спричинити зміни в картині крові. Расові відмінності Інгібітори АПФ з більш високою частотою спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може бути менш ефективним для зменшення артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас, можливо, завдяки більш поширеному серед таких пацієнтів з артеріальною гіпертензією стану, що характеризується низьким рівнем реніну. Кашель При застосуванні інгібіторів АПФ повідомлялося про виникнення кашлю. У типових випадках він був охарактеризований як непродуктивний, стійкий і такий, що зникає після припинення лікування. Під час диференційної діагностики кашлю необхідно брати до уваги, що кашель може бути спричинений лікуванням інгібіторами АПФ. Амлодипін Безпеку та ефективність застосування амлодипіну при гіпертензивному кризі не встановлено. Пацієнти з серцевою недостатністю. Пацієнтів із серцевою недостатністю слід лікувати обережно. У довгостроковому, з контролем плацебо, дослідженні у пацієнтів із серйозною серцевою недостатністю (клас ІІІ і IV згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) повідомлялось про більш високу частоту набряку легень у групі амлодипіну, ніж у групі плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвого каналу, зокрема амлодипін, слід призначати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних явищ і смертності у майбутньому. Пацієнти з порушенням функції печінки У пацієнтів із порушеннями функції печінки період напіввиведення амлодипіну подовжується, а значення AUC вищі, проте рекомендацій щодо корекції дози не надається. Прийом амлодипіну слід проводити з обережністю при дозах від нижньої межі діапазону дозування як на початку лікування, так і при збільшенні дози. Пацієнтам із порушеннями функції печінки може бути потрібне повільне збільшення дози та ретельний контроль. Застосування пацієнтам літнього віку. Пацієнтам літнього віку дозу слід підвищувати обережно. Застосування при нирковій недостатності. Амлодипін можна застосовувати таким пацієнтам у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не пов’язані зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не піддається діалізу. Калій у сироватці крові Інгібітори АПФ можуть спричиняти гіперкаліємію, оскільки вони пригнічують вивільнення альдостерону. Ефект, як правило, незначний у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Однак у пацієнтів з порушеннями функції нирок та/або у пацієнтів, які приймають добавки калію (включаючи замінники солі), калійзберігаючі діуретики, триметоприм або ко-тримоксазол, також відомий як триметоприм/сульфаметоксазол, і особливо антагоністи альдостерону або блокатори рецепторів ангіотензину, гіперкаліємія може розвинутися. Калійзберігаючі діуретики та адреноблокатори рецепторів ангіотензину слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують інгібітори АПФ, а рівень калію та функції нирок у сироватці крові таких пацієнтів слід контролювати. Спеціальні попередження щодо допоміжних речовин Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на капсулу, тобто, по суті, не містить натрію.

Беременность. Рамиприл. Рамиприл противопоказан во время беременности. Ингибиторы АПФ могут вызывать заболеваемость и гибель плода или новорождённого при применении беременными женщинами. Применение ингибиторов АПФ во II и III триместре беременности связано с поражениями плода и новорождённого, включая артериальную гипотензию, гипоплазию черепа у новорождённых, анурию, обратимую или необратимую почечную недостаточность и летальные исходы. Также сообщалось об олигогидрамнионе, предположительно, из-за нарушения функции почек у плода; олигогидрамнион в этой ситуации связан с контрактурами конечностей плода, черепно-лицевой деформацией и гипопластическим развитием лёгких. Также сообщалось о случаях недоношенности, задержки внутриутробного развития и открытой артериальной протоки, хотя неясно, вызваны ли они воздействием ингибиторов АПФ. Кроме того, применение ингибиторов АПФ в течение I триместра беременности связано с потенциально повышенным риском врождённых пороков развития. При подтверждении беременности следует как можно скорее прекратить применение ингибиторов АПФ и обеспечить регулярный мониторинг развития плода. Женщинам, планирующим беременность, не следует применять ингибиторы АПФ (включая рамиприл). Женщин детородного возраста следует информировать о потенциальном риске, а ингибиторы АПФ (включая рамиприл) следует назначать только после тщательного консультирования и учёта индивидуальных рисков и пользы. Препарат противопоказан к применению беременным или женщинам, планирующим забеременеть. Если беременность наступила во время терапии, приём препарата следует немедленно прекратить и, при необходимости, заменить другим лекарственным средством, разрешённым к применению беременным (см. раздел «Противопоказания»). Грудное вскармливание. При необходимости лечения грудное вскармливание следует прекратить. Фертильность. Сообщалось об обратимых биохимических изменениях головки сперматозоида у некоторых пациентов при применении блокаторов кальциевых каналов. Клинической информации о потенциальном влиянии амлодипина на фертильность недостаточно.

Сумилар может оказывать незначительное или умеренное влияние на способность управлять автотранспортными средствами и работать с другими механизмами. Некоторые нежелательные эффекты (например, симптомы снижения артериального давления, такие как головокружение, головная боль, утомляемость или тошнота) могут негативно влиять на способность пациента к концентрации внимания и на скорость реакции и, следовательно, представлять риск в ситуациях, когда эта способность особенно важна (при управлении автотранспортными средствами и работе с другими механизмами). Это может происходить, в частности, в начале лечения или при переходе с других препаратов. Рекомендуется осторожность, особенно в начале лечения и при изменении дозировки.

Дозировка

Рекомендуемая суточная доза составляет одну капсулу. Сумилар следует принимать один раз в день, в одно и то же время суток, во время еды или без еды. Капсулы не следует разжёвывать или измельчать. Фиксированная комбинация не приемлема для начальной терапии. При необходимости коррекции дозы можно изменить дозу Сумилара или рассмотреть возможность индивидуального титрования компонентов препарата. Капсулы следует запивать достаточным количеством жидкости (например, питьевой водой).

Пациенты, принимающие диуретики

Следует соблюдать осторожность пациентам, принимающим диуретики, ввиду возможности обезвоживания и/или вымывания солей. У них следует контролировать функцию почек и уровень калия в сыворотке крови.

Максимальная суточная доза – одна капсула 10 мг/10 мг.

Почечная недостаточность

Для того чтобы установить оптимальную начальную и поддерживающую дозу для пациентов с нарушениями функции почек, дозу следует корректировать индивидуально, применяя отдельное титрование дозы рамиприла и амлодипина (для получения дополнительной информации см. инструкции по медицинскому применению лекарственных средств, содержащих отдельные действующие вещества). Для пациентов с нарушениями функции почек суточную дозу рамиприла необходимо определять в зависимости от клиренса креатинина:

• если клиренс креатинина составляет ≥ 60 мл/мин, коррекции начальной дозы не требуется; максимальная суточная доза – 10 мг;
• если клиренс креатинина < 60 мл/мин и при наличии у пациента, находящегося на диализе, гипертонической болезни, применение Сумилара рекомендуется только тогда, когда для пациента установлена оптимальная доза рамиприла, составляющая 5 мг. Максимальная суточная доза рамиприла составляет 5 мг.

Пациентам, находящимся на гемодиализе, препарат следует вводить через несколько часов после гемодиализа. Коррекция дозы амлодипина не требуется пациентам с нарушениями функции почек. Амлодипин не подвергается диализу, поэтому его следует применять с особой осторожностью пациентам, находящимся на диализе. Во время терапии Сумиларом следует наблюдать за функцией почек и уровнем калия в сыворотке. При ухудшении функции почек применение Сумилара следует прекратить и заменить отдельными компонентами препарата (действующими веществами), дозы которых надлежащим образом скорректированы.

Печёночная недостаточность

В данной форме препарат не применяют пациентам с нарушением функции печени.

Пожилые пациенты

Пожилым пациентам рекомендуется наиболее низкая начальная доза, повышать дозу следует осторожно. Начальную дозу рамиприла необходимо уменьшить, а дальнейшее титрование должно быть более постепенным, поскольку вероятность возникновения побочных эффектов выше. Не рекомендуется применять Сумилар очень пожилым (старше 80 лет) и слабым пациентам.

Сумилар противопоказано применять детям (в возрасте до 18 лет) в связи с отсутствием данных о безопасности и эффективности.

Относительно раميприла Симптомы, связанные с передозировкой ингибиторов АПФ, могут включать чрезмерное расширение периферических сосудов (с выраженной артериальной гипотензией, шоком), брадикардию, электролитный дисбаланс и почечную недостаточность. За пациентом необходимо установить тщательное наблюдение. Лечение должно быть симптоматическим и поддерживающим. Поддерживающие мероприятия включают первичную детоксикацию (промывание желудка, приём абсорбентов) и меры по восстановлению гемодинамической стабильности, в частности применение агонистов альфа-1-адренорецепторов или ангиотензина II (ангиотензинамида). Раммиаприлат, активный метаболит раميприла, в незначительной степени выводится из общего кровотока путём гемодиализа.

Относительно амлодипина Опыт преднамеренной передозировки препаратом у людей ограничен. Редко сообщалось о развитии некардиогенного отёка лёгких вследствие передозировки амлодипина, который может проявляться с отсроченным началом (через 24-48 часов после приёма) и требовать искусственной вентиляции лёгких. Факторами, способствующими развитию некардиогенного отёка лёгких, могут быть ранние реанимационные мероприятия (включая перегрузку жидкостью) для поддержания перфузии и сердечного выброса.

Относительно рамиприла Наиболее частыми побочными эффектами при лечении рамиприлом являются гиперкалиемия, головная боль, головокружение, гипотензия, ортостатическая гипотензия, обморок, кашель (непродуктивный кашель), бронхит, синусит, одышка, воспаление желудочно-кишечного тракта, расстройство пищеварения желудка, боль в животе, диспепсия, диарея, тошнота, рвота, кожная сыпь, в том числе маculопапулезная, мышечные судороги, миалгия, боль в груди, утомляемость. Серьезные побочные эффекты включают гиперкалиемию, нейтропению/агранулоцитоз, панцитопению, гемолитическую анемию, инфаркт миокарда, ангионевротический отек, васкулит, бронхоспазм, острый панкреатит, печеночную недостаточность, острую почечную недостаточность, гепатит, эксфолиативный дерматит, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса – Джонсона и мультиформную эритему. Относительно амлодипина Наиболее частыми побочными эффектами при лечении амлодипином являются сонливость, головокружение, головная боль, учащенное сердцебиение, приливы, боль в животе, тошнота, отеки в области лодыжек, отеки и утомляемость. Серьезные побочные эффекты включают лейкопению, тромбоцитопению, инфаркт миокарда, фибрилляцию предсердий, желудочковую тахикардию, васкулит, острый панкреатит, гепатит, ангионевротический отек, мультиформную эритему, эксфолиативный дерматит и синдром Стивенса – Джонсона. Частота возникновения нежелательных реакций обозначалась с помощью следующей условной шкалы: очень частые (≥ 1/10); частые (≥ 1/100 и < 1/10); нечастые (≥ 1/1000 и < 1/100); единичные (≥ 1/10000 и < 1/1000); редкие (< 1/10000), частота неизвестна (не может быть оценена на основе имеющихся данных). При лечении отдельно рамиприлом и амлодипином сообщалось о следующих нежелательных реакциях: Класс систем органов Частота Рамиприл Амлодипин Со стороны крови и лимфатической системы Нечастые Эозинофилия Единичные Снижение количества лейкоцитов (в том числе нейтропения или агранулоцитоз), снижение количества эритроцитов, снижение уровня гемоглобина, количества тромбоцитов Редкие Лейкоцитопения, тромбоцитопения Частота неизвестна Недостаточность костного мозга, панцитопения, гемолитическая анемия Со стороны иммунной системы Редкие Аллергические реакции Частота неизвестна Анафилактические или анафилактоидные реакции, повышение уровня антинуклеарных антител Со стороны эндокринной системы Частота неизвестна Синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (СНАСАГ) Со стороны обмена веществ и питания Частые Повышение уровня калия в крови Нечастые Анорексия, сниженный аппетит Редкие Гипергликемия Частота неизвестна Снижение уровня натрия в крови Со стороны психики Нечастые Угнетенное настроение, тревожность, нервозность, беспокойство, нарушения сна, в том числе бессонница и сонливость Бессонница, изменения настроения (в том числе тревожность), депрессия Единичные Спутанное состояние Спутанность сознания Частота неизвестна Нарушение внимания Со стороны нервной системы Частые Головная боль, головокружение Бессонница, головокружение, головная боль (особенно в начале лечения) Нечастые Вертиго, парестезия, агевзия, дисгевзия Тремор, дисгевзия, обморок, гипостезия, парестезия Единичные Тремор, нарушение равновесия Редкие Гипертония, периферическая невропатия Частота неизвестна Церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и транзиторная ишемическая атака, нарушение психомоторных навыков, ощущение жжения, паросмия Экстрапирамидальные нарушения Со стороны органов зрения Частые Зрительные нарушения, в том числе диплопия Нечастые Зрительные нарушения, в том числе нечеткость зрения Единичные Конъюнктивит Со стороны органов слуха и равновесия Нечастые Звон в ушах Единичные Ухудшение слуха, звон в ушах Со стороны сердечно-сосудистой системы Частые Артериальная гипотензия, сниженное ортостатическое артериальное давление, синкопе Сердцебиение, приливы Нечастые Ишемия миокарда, в том числе стенокардия или инфаркт миокарда, тахикардия, аритмия, сердцебиение, периферический отек, приливы Артериальная гипотензия, аритмия, в том числе брадикардия, желудочковая тахикардия и фибрилляция предсердий Единичные Стеноз сосудов, недостаточная перфузия, васкулит Редкие Инфаркт миокарда, васкулит Частота неизвестна Феномен Рейно Со стороны дыхательной системы Частые Непродуктивный кашель с ощущением щекотания, бронхит, синусит, одышка Одышка Нечастые Бронхоспазм, в том числе обострение астмы, заложенность носа Кашель, ринит Со стороны пищеварительной системы Частые Воспаление желудочно-кишечного тракта, расстройства пищеварения, абдоминальный дискомфорт, диспепсия, диарея, тошнота, рвота Абдоминальная боль, тошнота, диспепсия, нарушения перистальтики кишечника (в том числе диарея и запор) Нечастые Панкреатит (сообщалось о единичных летальных исходах при применении ингибиторов АПФ), повышение уровня ферментов поджелудочной железы, ангионевротический отек тонкого кишечника, боль в верхней части живота, гастрит, запор, сухость во рту Рвота, сухость во рту Единичные Глоссит Редкие Панкреатит, гастрит, гиперплазия десен Частота неизвестна Афтозный стоматит Нарушения печени и желчевыводящих путей Нечастые Повышенный уровень печеночных ферментов и/или конъюгированного билирубина Единичные Холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярные поражения Редкие Гепатит*, желтуха*, повышение уровня печеночных ферментов* Частота неизвестна Острая печеночная недостаточность, холестатический или цитолитический гепатит (сообщалось о единичных летальных исходах) Со стороны кожи и её придатков Частые Сыпь, в том числе маculопапулезная Нечастые Ангионевротический отек; в очень исключительных случаях – обструкция дыхательных путей вследствие ангионевротического отека, сообщалось о единичных летальных случаях вследствие непроходимости дыхательных путей из-за ангионевротического отека; зуд, гипергидроз Алопеция, пурпура, обесцвечивание кожи, гипергидроз, зуд, сыпь, экзантема, крапивница Единичные Эксфолиативный дерматит, крапивница, онихолизис Редкие Реакция светочувствительности Ангионевротический отек, мультиформная эритема, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса – Джонсона, отек Квинке, фоточувствительность Частота неизвестна Токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса – Джонсона, мультиформная эритема, пузырчатка, обострение псориаза, псориазоподобный дерматит, пемфигоидная или лихеноидная экзантема или энантема, алопеция Токсический эпидермальный некролиз Со стороны костно-мышечной системы Частые Мышечные спазмы, миалгия Отек голеней, мышечные спазмы Нечастые Артралгия Артралгия, миалгия, боль в пояснице Со стороны почек и мочевыводящей системы Нечастые Почечная недостаточность, в том числе острая почечная недостаточность, повышение диуреза, ухудшение существующей протеинурии, повышение уровня мочевины крови, повышение уровня креатинина крови Нарушения мочеиспускания, ночное недержание мочи, повышенная частота мочеиспускания Со стороны репродуктивной системы и молочных желез Нечастые Временная эректильная импотенция, снижение либидо Импотенция, гинекомастия Частота неизвестна Гинекомастия Отек Общие расстройства Частые Боль в груди, утомляемость Утомляемость, астения Нечастые Лихорадка Боль в груди, боль, дискомфорт Единичные Астения Исследования Нечастые Увеличение или уменьшение массы тела * Чаще всего вместе с холестазом. Рамиприл В ходе клинических исследований безопасности рамиприла у детей в возрасте от 2 до 16 лет установлено, что природа и степень тяжести побочных явлений аналогичны таковым у взрослых, но побочные явления у детей возникают чаще: -тахикардия, заложенность носа и ринит имеют частоту возникновения «частые» у педиатрических пациентов и «нечастые» у взрослых; -конъюнктивит имеет частоту возникновения «частые» у педиатрических пациентов и «единичные» у взрослых; -тремор и крапивница имеют частоту возникновения «нечастые» у педиатрических пациентов и «единичные» у взрослых. Общий профиль безопасности рамиприла у педиатрических пациентов существенно не отличается от такового у взрослых.

3 лет.

Хранить при температуре не выше 30 ºС. Хранить в оригинальной упаковке. Хранить в недоступном для детей месте.

По 7 капсул твёрдых в блистере, по 4 блистера в картонной коробке.

По рецепту

Лек Фармацевтическая компания д.д./Lek Pharmaceuticals d.d.

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словения/Verovskova 57, Ljubljana 1526, Slovenia.