Полаприл А 10 мг/10 мг, капсулы

Я не могу перевести этот текст: вы указали только заголовок инструкции, без самого содержания. Пришлите, пожалуйста, раздел инструкции, который нужно перевести, и я переведу его на русский язык, сохранив все плейсхолдеры в неизменном виде.

действующие вещества: рамиприл; амлодипин; 1 капсула содержит 5 мг рамиприла и 5 мг амлодипина (в виде амлодипина безилата) или 5 мг рамиприла и 10 мг амлодипина (в виде амлодипина безилата), или 10 мг рамиприла и 10 мг амлодипина (в виде амлодипина безилата); вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, кроспровидон (тип Б), глицерола дибегенат; оболочка капсулы: желатин; титана диоксид (Е 171); индигокармин (Е 132).

Капсулы твёрдые. Основные физико-химические свойства: капсулы по 5 мг + 5 мг: твёрдые желатиновые капсулы размером 3 голубого цвета, наполненные белым или почти белым порошком или слегка уплотнённым агломератом; капсулы по 5 мг + 10 мг: твёрдые желатиновые капсулы с белым корпусом и синей крышкой размером 1, наполненные белым или почти белым порошком или слегка уплотнённым агломератом; капсулы по 10 мг + 10 мг: твёрдые желатиновые капсулы размером 1 синего цвета, наполненные белым или почти белым порошком или слегка уплотнённым агломератом.

Средства, влияющие на сердечно-сосудистую систему. Средства, действующие на ренин-ангиотензиновую систему. Ингибитор ангиотензинпревращающего фермента и блокатор кальциевых каналов. Код АТХ C09B B07.

Рамиприл

Механизм действия. Рамиприлат, активный метаболит пролекарства рамиприла, ингибирует фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синонимы: ангиотензинпревращающий фермент, киназа II). В плазме крови и тканях этот фермент катализирует превращение ангиотензина I в активное сосудосуживающее вещество (вазоконстриктор) ангиотензин II, а также расщепление активного вазодилататора брадикинина. Уменьшение образования ангиотензина II и ингибирование расщепления брадикинина приводит к расширению кровеносных сосудов. Поскольку ангиотензин II также стимулирует выделение альдостерона, вследствие действия рамиприлата секреция альдостерона уменьшается. Средний ответ на монотерапию ингибитором АПФ (ангиотензинпревращающего фермента) у пациентов с артериальной гипертензией негроидной расы афро-карибского происхождения (обычно в этой популяции пациентов с артериальной гипертензией концентрация ренина низкая) был ниже по сравнению с таковым у представителей других рас. Фармакодинамические эффекты. Антигипертензивные свойства. Применение рамиприла вызывает выраженное снижение периферического артериального сопротивления. В целом почечный плазмоток и скорость клубочковой фильтрации существенно не меняются. Применение рамиприла у пациентов с артериальной гипертензией приводит к снижению артериального давления в положении лежа и стоя без компенсаторного повышения частоты сердечных сокращений. У большинства пациентов антигипертензивный эффект после перорального приёма однократной дозы препарата проявляется через 1−2 часа. Максимальный эффект после приёма однократной дозы препарата, как правило, достигается через 3−6 часов. Антигипертензивный эффект однократной дозы препарата обычно длится 24 часа. Максимальный антигипертензивный эффект при длительном лечении рамиприлом в целом наблюдается через 3−4 недели. Показано, что при долговременной терапии он сохраняется в течение 2 лет. В ответ на резкое прекращение приёма рамиприла не происходит быстрого и чрезмерного («рикошетного») повышения артериального давления.

Амлодипин

Механизм действия. Амлодипин – ингибитор потока ионов кальция дигидропиридиновой группы (блокатор медленных каналов, или антагонист ионов кальция), который замедляет трансмембранный поток ионов кальция в гладких мышцах сердца и сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен прямым расслабляющим влиянием на гладкие мышцы сосудов. Точный механизм действия амлодипина при стенокардии полностью не установлен, но известно, что амлодипин уменьшает общую ишемию миокарда двумя путями: - У пациентов с артериальной гипертензией приём дозы препарата один раз в сутки обеспечивает клинически значимое снижение артериального давления как в положении лежа, так и в положении стоя в течение 24 часов. Вследствие медленного начала действия приём амлодипина не вызывает резкого снижения артериального давления. - Амлодипин не вызывает каких-либо побочных метаболических эффектов или изменений концентрации липидов в плазме крови и приемлем для применения пациентам с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

Рамиприл

Абсорбция. После перорального приема рамиприл быстро всасывается в желудочно-кишечном тракте: максимальная концентрация рамиприла в плазме крови достигается в течение одного часа. Как видно из показателя выведения с мочой, степень абсорбции препарата составляет не менее 56 % и значимо не зависит от наличия пищи в желудочно-кишечном тракте. Биодоступность активного метаболита рамиprilата после перорального приема рамиприла в дозе 2,5 и 5 мг составляет 45 %. Максимальная концентрация в плазме крови рамиprilата, единственного активного метаболита рамиприла, достигается через 2−4 часа после приема рамиприла. Равновесная концентрация рамиprilата в плазме крови после применения рамиприла в обычной дозировке один раз в сутки достигается примерно на четвертый день лечения. Распределение. Связывание рамиприла с белками сыворотки крови составляет приблизительно 73 %, а рамиprilата – приблизительно 56 %. Метаболизм. Рамиприл почти полностью метаболизируется до рамиprilата и дикетопиперазинового эфира, дикетопиперазиновой кислоты, а также до глюкуронидов рамиприла и рамиprilата. Выведение. Метаболиты выводятся преимущественно почками. Концентрация рамиprilата в плазме крови снижается полифазно. Вследствие интенсивного насыщаемого связывания с АПФ и медленной диссоциации с ферментом рамиprilату присуще удлинение фазы конечного выведения при очень низких концентрациях в плазме. После многократного приема рамиприла один раз в сутки эффективный период полувыведения рамиprilата составляет 13−17 часов при применении препарата в дозе 5−10 мг и является более длительным при применении низших доз – 1,25−2,5 мг. Такое различие обусловлено насыщаемой способностью фермента связывать рамиprilат. После однократного перорального приема дозы рамиприл и его метаболиты не определяются в грудном молоке. Однако эффект многократных доз препарата неизвестен. Пациенты с нарушением функции почек (см. раздел «Способ применения и дозы»). У пациентов с нарушением функции почек выведение рамиprilата почками снижено, а почечный клиренс рамиprilата пропорционален клиренсу креатинина. Вследствие этого повышается концентрация рамиprilата в плазме крови, которая снижается значительно медленнее, чем у пациентов с нормальной функцией почек. Пациенты с нарушением функции печени (см. раздел «Способ применения и дозы»). У пациентов с нарушением функции печени метаболизм рамиприла до рамиprilата замедлен из-за сниженной активности печеночных эстераз, а концентрация рамиприла в плазме крови таких пациентов повышена. Однако максимальная концентрация рамиprilата у пациентов с нарушением функции печени не отличается от таковой у пациентов с нормальной функцией печени. Лактация. После однократного перорального приема рамиприла в дозе 10 мг в грудном молоке он не определяется. Однако эффект многократных доз препарата неизвестен.

Амлодипин

Абсорбция, распределение, связывание с белками плазмы крови. После перорального применения в терапевтических дозах амлодипин хорошо всасывается, достигая максимальных концентраций в крови через 6−12 часов после приема. Рассчитано, что абсолютная биодоступность составляет от 64 % до 80 %. Объем распределения составляет примерно 21 л/кг. Исследования in vitro показали, что примерно 97,5 % циркулирующего амлодипина связывается с белками плазмы крови. На биодоступность амлодипина прием пищи не влияет. Биотрансформация/выведение. Конечный период полувыведения из плазмы крови составляет примерно 35−50 часов и является постоянным при применении препарата один раз в сутки. Амлодипин в значительной мере метаболизируется в печени до неактивных метаболитов и выводится с мочой в виде неизмененного соединения (10 %) и метаболитов (60 %). Применение при нарушении функции печени. Относительно применения амлодипина пациентам с нарушением функции печени имеются очень ограниченные клинические данные. У пациентов с печеночной недостаточностью клиренс амлодипина снижен, что обусловливает удлинение периода полувыведения и увеличение AUC примерно до 40−60 %. Применение пациентам пожилого возраста. Время достижения максимальной концентрации амлодипина в плазме крови сходно у пациентов пожилого возраста и у более молодых пациентов. У пожилых пациентов наблюдается тенденция к снижению клиренса амлодипина, что обусловливает увеличение AUC и периода полувыведения. Увеличение AUC и периода полувыведения у пациентов с застойной сердечной недостаточностью соответствует ожидаемым показателям для исследуемых возрастных групп пациентов. Применение при нарушении функций почек. Амлодипин экстенсивно биотрансформируется до неактивных метаболитов. 10 % амлодипина выделяется в неизмененном виде с мочой. Изменения концентрации амлодипина в плазме крови не коррелируют со степенью нарушения функций почек. Пациентам с нарушением функций почек можно применять обычные дозы амлодипина. Амлодипин не удаляется путем диализа. Клинические характеристики.

ПОЛАПРИЛ А показан для лечения артериальной гипертензии у взрослых пациентов, артериальное давление которых надлежащим образом контролируется рамиприлом и амлодипином при их одновременном применении в той же дозе, что и в комбинации.

Связанные с лекарственным средством ПОЛАПРИЛ А - Гиперчувствительность к раميприлу, амлодипину, другим ингибиторам АПФ, производным дигидропиридина или к любому из вспомогательных веществ. Связанные с рами приЛом - Наличие в анамнезе ангионевротического отёка (наследственного, идиопатического или возникшего вследствие приёма ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II). - Методы экстракорпоральной терапии, в результате которых происходит контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). - Значимый двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечной артерии единственной функционирующей почки. - Гипотензивные или гемодинамически нестабильные состояния. - Одновременное применение раميприла с препаратами, содержащими алискирен, противопоказано пациентам с сахарным диабетом или нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) < 60 мл/мин/1,73 м 2) (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Фармакодинамика»). Одновременное применение с терапией сакубитрилом/валсартаном. Раميприл нельзя назначать раньше, чем через 36 часов после последней дозы сакубитрила/валсартана (см. также разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). - Применение противопоказано беременным и женщинам, планирующим забеременеть (см. раздел «Применение в период беременности и кормления грудью»). Связанные с амлодипином - Тяжелая артериальная гипотензия. - Шок (в том числе кардиогенный шок). - Обструкция выходного тракта левого желудочка (например, аортальный стеноз тяжелой степени). - Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда. - Детский возраст.

Ракиприл Противопоказанные комбинации Методы экстракорпоральной терапии, в результате которых происходит контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями, такие как гемодиализ или гемофильтрация с применением определенных мембран с высокой интенсивностью потока (например, мембраны из полиакрилонитрила) и аферез липопротеинов низкой плотности с использованием декстрана сульфата, — из-за повышенного риска возникновения тяжелых анафилактоидных реакций (см. раздел «Противопоказания»). В случае необходимости такого лечения следует рассмотреть возможность использования гемодиализной мембраны другого типа или применения антигипертензивного препарата другого класса. Двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС). Данные клинических исследований продемонстрировали, что двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) путем комбинированного применения ингибиторов АПФ, антагонистов рецепторов ангиотензина II или алискирена ассоциируется с повышенной частотой возникновения таких нежелательных явлений, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и ухудшение функции почек (в том числе развитие острой почечной недостаточности), по сравнению с применением только одного средства, влияющего на РААС (см. разделы «Противопоказания», «Особенности применения» и «Фармакодинамика»). Лекарственные средства, повышающие риск возникновения ангионевротического отека. Одновременное применение ракиприла с сакубитрилом/валсартаном противопоказано, поскольку может увеличить риск развития ангионевротического отека. Меры предосторожности при применении Калийсберегающие диуретики, пищевые добавки, содержащие калий, или заменители соли, содержащие калий. Хотя концентрация калия в сыворотке крови обычно остается в пределах нормы, у некоторых пациентов, получавших ракиприл, может наблюдаться гиперкалиемия. Калийсберегающие диуретики (например спиронолактон, триамтерен или амилорид), пищевые добавки, содержащие калий, или заменители соли с калием могут привести к значительному повышению уровня калия в сыворотке крови. Не рекомендуется одновременное применение ракиприла с другими лекарственными средствами, повышающими уровень калия в сыворотке крови, такими как триметоприм и ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), поскольку известно, что триметоприм, как и амилорид, действует как калийсберегающий мочегонный препарат. Повышенный риск гиперкалиемии наблюдался у пациентов, одновременно принимавших ингибиторы АПФ и триметоприм или его фиксированную комбинацию с ко-тримоксазолом (триметоприм/сульфаметоксазол). Если одновременного приема избежать невозможно, препараты следует назначать с осторожностью, при этом обязателен частый мониторинг уровня калия в сыворотке крови. Циклоспорин. При одновременном применении ингибиторов АПФ с циклоспорином может возникнуть гиперкалиемия. Рекомендуется контроль уровня калия в плазме крови. Гепарин. При одновременном применении ингибиторов АПФ с гепарином может возникнуть гиперкалиемия. Рекомендуется контроль уровня калия в сыворотке крови. Соли калия, калийсберегающие диуретики и другие действующие вещества, повышающие уровень калия в плазме крови (включая антагонисты рецепторов ангиотензина II, триметоприм, такролимус). Может возникнуть гиперкалиемия, в связи с чем необходим тщательный мониторинг уровня калия в сыворотке крови. Антигипертензивные средства (например диуретики) и другие вещества, которые могут снижать артериальное давление (например нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики, значительное количество алкоголя, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Возможно потенцирование действия с риском развития артериальной гипотензии (см. раздел «Способ применения и дозы»). Вазопрессорные симпатомиметики и другие вещества (например изопротеренол, добутамин, допамин, адреналин), которые могут уменьшать антигипертензивный эффект ракиприла. Рекомендуется мониторинг артериального давления. Аллопуринол, иммуносупрессоры, кортикостероиды, прокаинамид, цитостатики и другие вещества, которые могут изменить показатели общего анализа крови. Повышенная вероятность реакций со стороны крови (см. раздел «Особенности применения»). Соли лития. Ингибиторы АПФ могут снижать выведение лития, в связи с чем может возрастать его токсичность. Необходимо проводить мониторинг уровня лития. Противодиабетические средства, в том числе инсулин. Могут возникать гипогликемические реакции. Рекомендуется мониторинг уровня глюкозы крови. Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) и ацетилсалициловая кислота. Возможно уменьшение антигипертензивного эффекта ракиприла. Кроме того, одновременное применение ингибиторов АПФ и НПВП увеличивает риск ухудшения функции почек и повышения уровня калия в крови. Ингибиторы mTOR или вилдаглиптин. Наблюдалось повышение частоты развития ангионевротического отека у пациентов, одновременно принимающих ингибиторы АПФ и ингибиторы mTOR (например темсиролимус, эверолимус, сиролимус) или вилдаглиптин. Следует применять с осторожностью в начале терапии. Амлодипин Влияние других лекарственных средств на амлодипин Ингибиторы CYP3A4. Одновременное применение амлодипина с мощными или умеренными ингибиторами CYP3A4 (ингибиторы протеаз, азольные противогрибковые средства, макролиды, такие как эритромицин или кларитромицин, верапамил или дилтиазем) может вызвать значимое увеличение экспозиции амлодипина. Такие фармакокинетические изменения могут быть более выраженными у пациентов пожилого возраста. В связи с этим могут потребоваться клинический мониторинг и коррекция дозы. Индукторы CYP3A4. В настоящее время отсутствуют данные о влиянии индукторов CYP3A4 на амлодипин. Одновременное применение индукторов CYP3A4 (таких как рифампицин, зверобой) может привести к снижению концентрации амлодипина в плазме крови. Амлодипин вместе с индукторами CYP3A4 следует применять с осторожностью. Прием амлодипина с грейпфрутом или грейпфрутовым соком не рекомендуется, поскольку у некоторых пациентов может увеличиваться биодоступность препарата, что приводит к усилению антигипертензивного эффекта. Дантролен (инфузионный раствор). После применения верапамила и внутривенного введения дантролена у животных наблюдались летальная фибрилляция желудочков и сердечно-сосудистый коллапс в сочетании с гиперкалиемией. Из-за риска гиперкалиемии рекомендуется избегать одновременного применения блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин, у пациентов, склонных к злокачественной гипертермии, и при лечении злокачественной гипертермии. Влияние амлодипина на другие лекарственные средства. Гипотензивный эффект амлодипина потенцирует гипотензивные эффекты других лекарственных средств с антигипертензивными свойствами. В клинических исследованиях лекарственного взаимодействия препарат амлодипин не изменял фармакокинетику аторвастатина, дигоксина, варфарина или циклоспорина. Циклоспорин. Никаких исследований взаимодействия с лекарственными средствами не проводилось с циклоспорином и амлодипином с участием здоровых добровольцев или других лиц, за исключением пациентов после трансплантации почки, у которых наблюдалось увеличение вариабельной остаточной концентрации циклоспорина (в среднем 0–40 %). Следует учитывать необходимость мониторинга уровня циклоспорина у пациентов с трансплантатом почки, получающих амлодипин; при необходимости следует рассмотреть возможность уменьшения дозы циклоспорина. Симвастатин. Одновременное многократное применение амлодипина в дозе 10 мг и симвастатина в дозе 80 мг приводило к повышению экспозиции симвастатина на 77 % по сравнению с применением симвастатина отдельно. Для пациентов, принимающих амлодипин, доза симвастатина должна быть ограничена до 20 мг в сутки. Такролимус. Существует риск повышения уровней такролимуса в крови при одновременном применении с амлодипином, однако фармакокинетический механизм такого взаимодействия полностью не установлен. Чтобы избежать токсичности такролимуса, при сопутствующем применении амлодипина пациентам, принимающим такролимус, следует проводить регулярный мониторинг уровней такролимуса в крови и при необходимости корректировать дозу такролимуса. Ингибиторы mTOR (mammalian target of rapamycin — мишени рапамицина у млекопитающих). Такие ингибиторы mTOR, как сиролимус, темсиролимус и эверолимус, являются субстратами CYP3A. Амлодипин является слабым ингибитором CYP3A. При одновременном применении амлодипина с ингибиторами mTOR он может усиливать их воздействие. Силденафил. Однократный прием 100 мг силденафила не влиял на фармакокинетику амлодипина у пациентов с эссенциальной гипертензией. При одновременном применении амлодипина и силденафила в качестве комбинированной терапии каждый из препаратов проявлял гипотензивный эффект независимо от другого. Другие лекарственные средства. Клинические исследования взаимодействия препарата показали, что амлодипин не влияет на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина или варфарина. Этанол (алкоголь). Однократный и многократный прием 10 мг амлодипина не оказывал существенного влияния на фармакокинетику этанола. Совместное применение амлодипина с циметидином не влияло на фармакокинетику амлодипина. Совместное применение препаратов алюминия/магния (антацидов) с разовой дозой амлодипина не оказывало существенного влияния на фармакокинетику амлодипина. Лабораторные тесты. Влияние на показатели лабораторных тестов неизвестно.

Рекомендується застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають сечогінні засоби, оскільки в таких пацієнтів може спостерігатись надмірна втрата рідини та/або солей. При цьому потрібен моніторинг функції нирок та рівня калію сироватки крові. Раміприл Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Існують доказові дані на користь того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (в тому числі розвитку гострої ниркової недостатності). У зв’язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»). Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, її слід застосовувати лише під наглядом спеціаліста та за умови частого контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску. Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією. Особливі категорії пацієнтів Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ під час вагітності протипоказано. При діагностуванні вагітності слід негайно припинити прийом інгібіторів АПФ і у разі необхідності розпочати лікування альтернативними лікарськими засобами (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Пацієнти з високим ризиком розвитку артеріальної гіпотензії Пацієнти з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Пацієнти з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи знаходяться в групі ризику раптового вираженого падіння артеріального тиску та зниження функції нирок внаслідок інгібування АПФ, особливо у разі, коли інгібітор АПФ окремо або одночасно з діуретиком застосовується вперше або вперше підвищується доза. Значна активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи можлива, а медичний нагляд, в тому числі моніторинг артеріального тиску, необхідний, наприклад, у таких випадках: - тяжка артеріальна гіпертензія; - декомпенсована застійна серцева недостатність; - гемодинамічно значуще перед- чи післянавантаження лівого шлуночка (наприклад аортальний або мітральний стеноз); - однобічний стеноз ниркової артерії при функціонуючій другій нирці; - цироз печінки та/або асцит; - проведення великого хірургічного втручання або анестезії за допомогою препаратів, що індукують артеріальну гіпотензію. Загалом перед початком лікування рекомендується відкоригувати дегідратацію, гіповолемію чи дефіцит електролітів (проте у пацієнтів із серцевою недостатністю таку корекцію потрібно проводити з обережністю, зважаючи на ризик перевантаження об’ємом). - транзиторна чи персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда; - ризик ішемії міокарда чи головного мозку у разі гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування необхідне спеціальне медичне спостереження. Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози». Хірургічне втручання. Рекомендується, якщо це можливо, припинити лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, за одну добу до хірургічного втручання. Моніторинг функції нирок. Перед початком та впродовж лікування потрібно проводити оцінку функції нирок та корекцію дозування, особливо в перші тижні лікування. Особливо ретельний моніторинг потрібен для пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик порушення функції нирок, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після трансплантації нирки. Ангіоневротичний набряк. Були повідомлення про появу ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи раміприл (див. розділ «Побічні реакції» ). У разі появи ангіоневротичного набряку прийом раміприлу потрібно припинити. Негайно повинна бути розпочата невідкладна терапія. Пацієнт повинен знаходитись під спостереженням протягом щонайменше 12−24 годин та може бути виписаний після повного зникнення симптомів. Були повідомлення про появу інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи раміприл (див. розділ «Побічні реакції» ). У таких пацієнтів відзначався біль у животі (з нудотою чи блюванням або без них). Одночасне застосування раміприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування сакубітрилу/валсартану не слід починати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу. Якщо лікування сакубітрилом/валсартаном припинено, терапію раміприлом не слід починати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та вілдагліптину може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад набряку дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без нього). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад, сиролімусу, еверолімусу, темсіролімусу) та відагліптину може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або мови з порушенням дихання або без нього). Одночасне застосування інгібіторів АПФ і рацекадотріла, інгібітори MTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) і вілдагліптін може збільшити ризик ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або мови, з або без респіраторних порушень). Щодо Щодо пацієнтів, які вже отримують інгібітор АПФ, необхідна обережність при призначенні рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та вілдагліптину. Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. Внаслідок інгібування АПФ зростає ймовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени. Перед проведенням десенсибілізації слід розглянути можливість тимчасового припинення прийому раміприлу. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, в тому числі раміприл, спостерігалась гіперкаліємія. Ризик розвитку гіперкаліємії існує у пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів віком понад 70 років, пацієнтів з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнтів, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики та інші діючі речовини, що підвищують рівень калію в плазмі крові, пацієнтів з такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо застосування зазначених вище засобів вважається доцільним, рекомендується моніторинг рівня калію сироватки крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Гіпонатріємія. У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію у осіб літнього віку та у інших пацієнтів, у яких існує ризик розвитку гіпонатріємії. Нейтропенія/агранулоцитоз. Нейтропенія/агранулоцитоз, а також тромбоцитопенія та анемія спостерігались рідко, також повідомлялось про пригнічення функції кісткового мозку. Рекомендується моніторинг кількості лейкоцитів для виявлення можливої лейкопенії. Більш частий моніторинг рекомендується проводити у пацієнтів в початковій фазі лікування, у пацієнтів з порушенням функції нирок, із супутнім системним захворюванням сполучної тканини (наприклад червоним вовчаком чи склеродермією) та у всіх пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни в загальному аналізі крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції» ). Етнічна приналежність. Інгібітори АПФ з більшою частотою спричинюють появу ангіоневротичного набряку у темношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може бути менш ефективним для зниження артеріального тиску у представників негроїдної раси, ніж у представників інших рас; можливо, це обумовлено тим, що в популяції темношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігається більша поширеність низьких рівнів реніну в крові. Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ були повідомлення про появу кашлю. Характерною особливістю є те, що кашель є непродуктивним, постійним та зникає після припинення застосування препарату. Кашель, індукований прийомом інгібітора АПФ, слід розглядати при диференційній діагностиці при кашлі. Амлодипін Безпечність та ефективність застосування амлодипіну при гіпертензивному кризі не оцінювалися. Особливі категорії пацієнтів Пацієнти з серцевою недостатністю. Пацієнтам із серцевою недостатністю препарат слід застосовувати з обережністю. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні, в якому брали участь пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю (III та IV класи за класифікацією NYHA), зареєстрована частота розвитку набряку легень в групі прийому амлодипіну була вищою, ніж в групі плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»). Блокатори кальцієвих каналів, в тому числі амлодипін, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки ці препарати можуть збільшувати в майбутньому ризик серцево-судинних подій та смертність. Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну подовжений, а значення AUC вищі; рекомендацій стосовно дозування немає. У зв’язку з цим застосування амлодипіну потрібно починати з нижньої межі діапазону дозування, а розпочинати лікування та підвищувати дозу препарату слід з обережністю. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки можуть бути необхідними повільне титрування дози та ретельний моніторинг. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку збільшувати дозу препарату потрібно з обережністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика» ). Пацієнти з нирковою недостатністю. Амлодипін можна застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Применение препарата ПОЛАПРИЛ А противопоказано во время беременности и кормления грудью. Амлодипин противопоказано применять беременным или женщинам, планирующим забеременеть. Если беременность установлена во время терапии, приём препарата следует немедленно прекратить и, если необходимо, заменить другим лекарственным средством, разрешённым к применению беременным (см. раздел «Противопоказания»). Рамиприл противопоказан during беременности. Если беременная женщина применяет ингибиторы АПФ, это может вызвать заболевание и гибель плода или новорождённого. Применение ингибиторов АПФ во II и III триместре беременности связано с фетальными и неонатальными поражениями, включая артериальную гипотензию, гипоплазию черепа у новорождённых, анурию, обратимую или необратимую почечную недостаточность и летальные исходы. Также сообщалось об олигогидрамнионе, предположительно, из-за нарушения функции почек у плода; олигогидрамнион в этой ситуации связан с контрактурами конечностей плода, черепно-лицевой деформацией и гипопластическим развитием лёгких. Также сообщалось о случаях недоношенности, задержки внутриутробного развития и открытого артериального протока, хотя неясно, вызваны ли они воздействием ингибиторов АПФ. Кроме того, применение ингибиторов АПФ в I триместре беременности связано с потенциально повышенным риском врождённых пороков развития. При подтверждении беременности следует как можно скорее прекратить применение ингибиторов АПФ и обеспечить регулярный мониторинг развития плода. Женщинам, планирующим беременность, не следует применять ингибиторы АПФ (включая рамиприл). Женщин репродуктивного возраста следует информировать о потенциальном риске, а ингибиторы АПФ (включая рамиприл) можно назначать только после тщательной консультации и учёта индивидуальных рисков и пользы. Период кормления грудью. Амлодипин выделяется в грудное молоко. Дозу, полученную новорождённым с грудным молоком, в межквартильном диапазоне оценивают как 3–7 % от материнской, максимум 15 %. Действие амлодипина на младенцев неизвестно. При принятии решения о продолжении кормления грудью или о применении амлодипина необходимо оценивать пользу кормления грудью для ребёнка и пользу от применения препарата для матери. Из-за недостатка информации о применении рамиприла во время кормления грудью (см. раздел «Фармакологические свойства») не рекомендуется назначать этот препарат женщинам, кормящим грудью, и желательно отдавать предпочтение другим лекарственным средствам, применение которых при лактации является более безопасным, особенно при грудном вскармливании новорождённых или недоношенных младенцев. Фертильность. В ходе исследований на животных при применении высоких доз наблюдалась репродуктивная токсичность. Сообщалось об обратимых биохимических изменениях головки сперматозоида у некоторых пациентов при применении блокаторов кальциевых каналов. Клинической информации о потенциальном влиянии амлодипина на фертильность недостаточно.

Препарат ПОЛАПРИЛ А может оказывать незначительное или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Некоторые побочные эффекты (в частности, симптомы, возникающие при снижении артериального давления, такие как головокружение, головная боль, повышенная утомляемость) могут нарушать способность пациента к концентрации внимания и снижать скорость его реакции, что является рискованным в тех ситуациях, когда эти качества имеют особое значение (например, при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами). Такие явления чаще наблюдаются в начале лечения или при переводе пациента на этот препарат с других лекарственных средств. Рекомендуется быть осторожным, особенно в начале лечения.

Дозирование. Препарат ПОЛАПРИЛ А не следует применять в качестве начальной терапии при артериальной гипертензии. Дозировку каждого компонента препарата необходимо подбирать индивидуально, в соответствии с особенностями пациента и контролем уровня артериального давления. Если требуется изменить дозировку, сначала подбирают отдельно дозы рамиприла и амлодипина, а после определения схемы дозирования эти средства можно заменить на препарат ПОЛАПРИЛ А. Рекомендуемая доза составляет одну капсулу один раз в сутки. Максимальная суточная доза составляет одну капсулу 10 мг / 10 мг. Пациенты, принимающие диуретики. Следует соблюдать осторожность у пациентов, принимающих диуретики, ввиду возможности обезвоживания и/или вымывания солей. У таких пациентов следует контролировать функцию почек и уровень калия в сыворотке крови. Особые категории пациентов. Нарушение функции почек. Чтобы определить оптимальные начальную и поддерживающую дозы для пациентов с нарушением функции почек, необходимо провести индивидуальное титрование дозы каждого компонента отдельно (амлодипина и рамиприла). Рамиприл в незначительной степени выводится при гемодиализе, поэтому данное лекарственное средство следует принимать через несколько часов после проведения гемодиализа. Суточную дозу рамиприла для пациентов с почечной недостаточностью следует рассчитывать на основании показателей клиренса креатинина: – если клиренс креатинина ≥ 60 мл/мин, нет необходимости корректировать начальную дозу; максимальная суточная доза составляет 10 мг; – если клиренс креатинина 30–60 мл/мин, необходимости в корректировке начальной дозы (2,5 мг в сутки) нет, а максимальная суточная доза составляет 5 мг; – если клиренс креатинина 10–30 мл/мин, начальная суточная доза составляет 1,25 мг в сутки, а максимальная суточная доза – 5 мг; – для пациентов с артериальной гипертензией, находящихся на гемодиализе (при гемодиализе рамиприл выводится в незначительной степени): начальная доза составляет 1,25 мг, а максимальная суточная доза – 5 мг. Амлодипин не выводится при гемодиализе. Амлодипин следует применять с особой осторожностью пациентам, которым проводится гемодиализ. При применении препарата ПОЛАПРИЛ А необходимо осуществлять мониторинг функции почек и уровня калия в сыворотке крови. В случае ухудшения функции почек применение препарата ПОЛАПРИЛ А следует прекратить и заменить его отдельными компонентами с надлежащей коррекцией доз. Нарушение функции печени. Максимальная суточная доза составляет 2,5 мг рамиприла. Дозы препарата для применения пациентам с печеночной недостаточностью от легкой до умеренной степени тяжести не установлены. Поскольку дозировки 1,25 мг и 2,5 мг нет в комбинации препарата ПОЛАПРИЛ А, данное лекарственное средство использовать нельзя. Пациенты пожилого возраста. Лечение пациентов пожилого возраста рекомендуется начинать с низшей дозы, а увеличивать дозу следует с осторожностью. Применение лекарственного средства ПОЛАПРИЛ А не рекомендуется пациентам в возрасте от 75 лет или очень ослабленным пациентам. Пациентам пожилого возраста можно назначать обычные дозы амлодипина, однако при повышении дозы следует соблюдать осторожность. Способ применения. Поскольку приём пищи не влияет на всасывание рамиприла и амлодипина, препарат ПОЛАПРИЛ А можно принимать независимо от приёма пищи. Препарат ПОЛАПРИЛ А рекомендуется принимать в одно и то же время суток. Капсулы не следует разжёвывать или измельчать.

Лекарственное средство не рекомендуется применять детям.

Передозировка раминиприлом. Симптомы, связанные с передозировкой ингибиторов АПФ, могут включать чрезмерное расширение периферических сосудов (с выраженной артериальной гипотензией, шоком), брадикардию, нарушение баланса электролитов и почечную недостаточность. Пациент должен находиться под тщательным наблюдением, а лечение должно быть симптоматическим и поддерживающим. Рекомендуемые меры включают первичную детоксикацию (промывание желудка, применение адсорбирующих средств) и меры, направленные на восстановление стабильности гемодинамики, включая применение альфа 1-адренергических агонистов или ангиотензина II (ангиотензинамида). Раминиприлат, активный метаболит раминиприла, плохо выводится из общего кровообращения с помощью гемодиализа. Передозировка амлодипином. Опыт умышленной передозировки препарата у людей ограничен. Симптомы. Имеющиеся данные свидетельствуют о том, что значительная передозировка может вызвать чрезмерную периферическую вазодилатацию и рефлекторную тахикардию. Сообщалось о случаях выраженной и, вероятно, пролонгированной системной артериальной гипотензии вплоть до шока или с развитием шока с летальным исходом. Редко сообщалось о некардиогенном отеке легких как следствии передозировки амлодипина, который может проявляться с отсроченным началом (24–48 часов после приёма препарата) и требует проведения искусственной вентиляции лёгких. Ранние реанимационные мероприятия (включая перегрузку жидкостью) для поддержания перфузии и сердечного выброса могут быть провоцирующими факторами. Лечение. Клинически значимая артериальная гипотензия, вызванная передозировкой амлодипина, требует активной поддержки деятельности сердечно-сосудистой системы, в том числе частого мониторинга сердечной и дыхательной функций, особого внимания к объёму циркулирующей жидкости и диурезу. Пациент должен находиться в положении лёжа с приподнятыми нижними конечностями. Назначение вазоконстриктора может быть полезным для восстановления сосудистого тонуса и надлежащего артериального давления при отсутствии противопоказаний к его применению. Может быть полезным внутривенное введение кальция глюконата для устранения эффектов блокады кальциевых каналов. В некоторых случаях может быть полезным промывание желудка. Было показано, что у здоровых добровольцев использование активированного угля в течение 2 часов после приёма 10 мг амлодипина уменьшало скорость абсорбции амлодипина. Поскольку амлодипин в значительной мере связывается с белками плазмы крови, маловероятно, что гемодиализ будет полезным.

Щодо раміприлу Найбільш частими побічними ефектами під час лікування раміприлом є гіперкаліємія, головний біль, запаморочення, гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, кашель (непродуктивний кашель), бронхіт, синусит, задишка, запалення шлунково-кишкового тракту, нетравлення шлунка, біль у животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання, шкірний висип, зокрема макулопапульозний, м’язові судоми, міалгія, біль у грудях, стомленість. Серйозні побічні ефекти включають гіперкаліємію, нейтропенію/агранулоцитоз, панцитопенію, гемолітичну анемію, інфаркт міокарда, ангіоневротичний набряк, васкуліт, бронхоспазм, гострий панкреатит, печінкову недостатність, гостру ниркову недостатність, гепатит, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса – Джонсона і мультиформну еритему. Щодо амлодипіну Найбільш частими побічними ефектами під час лікування амлодипіном є сонливість, запаморочення, головний біль, прискорене серцебиття, припливи, біль у животі, нудота, набряки у ділянці щиколоток, набряки і стомленість. Серйозні побічні ефекти включають лейкопенію, тромбоцитопенію, інфаркт міокарда, фібриляцію передсердь, шлуночкову тахікардію, васкуліт, гострий панкреатит, гепатит, ангіоневротичний набряк, мультиформну еритему, ексфоліативний дерматит і синдром Стівенса – Джонсона. Частота виникнення побічних реакцій класифікується таким чином: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); частота невідома (неможливо оцінити за доступними даними). Під час лікування раміприлом та амлодипіном окремо повідомлялося про вказані нижче побічні реакції. Система органів Частота Раміприл Амлодипін З боку крові та лімфатичної системи Нечасто Еозинофілія Рідко Зменшення кількості лейкоцитів (включаючи нейтропенію чи агранулоцитоз), зменшення кількості еритроцитів, зниження рівня гемоглобіну, зменшення кількості тромбоцитів Дуже рідко Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія Частота невідома Недостатність кісткового мозку, панцитопенія, гемолітична анемія З боку ендокринної системи Частота невідома Синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ) З боку імунної системи Дуже рідко Алергічні реакції Частота невідома Анафілактичні чи анафілактоїдні реакції, збільшення кількості антинуклеарних антитіл Метаболічні та аліментарні розлади Часто Підвищення рівня калію в крові Нечасто Відсутність апетиту, зниження апетиту Дуже рідко Гіперглікемія Частота невідома Зниження рівня натрію в крові З боку психіки Нечасто Зниження настрою, відчуття тривоги, нервозність, неспокій, порушення сну, включаючи сонливість Безсоння, зміни настрою (в тому числі відчуття тривоги), депресія Рідко Стан сплутаності свідомості Сплутаність свідомості Частота невідома Порушення уваги З боку нервової системи Часто Головний біль, запаморочення Сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування) Нечасто Вертиго, парестезія, агевзія, дисгевзія Тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія Рідко Тремор, порушення рівноваги Дуже рідко Гіпертонус, периферична нейропатія. У виняткових випадках повідомлялося про екстрапірамідний синдром . Частота невідома Церебральна ішемія, в тому числі ішемічний інсульт і транзиторна ішемічна атака, порушення психомоторних функцій, відчуття печіння, паросмія Екстрапірамідні порушення З боку органів зору Нечасто Порушення зору, включаючи нечіткість зору Порушення зору (в тому числі диплопія) Рідко Кон’юнктивіт З боку органів слуху та рівноваги Нечасто Дзвін/шум у вухах Рідко Порушення слуху, дзвін/шум у вухах З боку серця Часто Посилене серцебиття Нечасто Ішемія міокарда, включаючи стенокардію або інфаркт міокарда, тахікардія, аритмія, посилене серцебиття, периферичні набряки Дуже рідко Інфаркт міокарда, аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь) З боку судин Часто Артеріальна гіпотензія, ортостатичне зниження артеріального тиску, синкопе Гіперемія Нечасто Гіперемія Артеріальна гіпотензія Рідко Стеноз судин, гіпоперфузія, васкуліт Дуже рідко Васкуліт Частота невідома Синдром Рейно З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння Часто Непродуктивний подразливий кашель, бронхіт, синусит, задишка Нечасто Бронхоспазм, у тому числі загострення бронхіальної астми, закладеність носа Задишка, риніт Дуже рідко Кашель З боку травної системи Часто Запалення слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, розлади травлення, відчуття дискомфорту в животі, диспепсія, діарея, нудота, блювання Біль у животі, нудота Нечасто Панкреатит (у поодиноких випадках надходили повідомлення про летальні наслідки при застосуванні інгібіторів АПФ), підвищення рівня ферментів підшлункової залози, ангіоневротичний набряк тонкого кишечника, біль у верхньому відділі живота, включаючи гастрит, запор, сухість у роті Блювання, диспепсія, порушення частоти випорожнень (включаючи діарею та запор), сухість у роті Рідко Глосит Дуже рідко Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен Частота невідома Афтозний стоматит Гепатобіліарні розлади Нечасто Підвищення рівня печінкових ферментів і/або кон’югованого білірубіну Рідко Холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярне ураження Дуже рідко Гепатит, жовтяниця, підвищення рівня печінкових ферментів (найбільш часто з холестазом) Частота невідома Гостра печінкова недостатність, холестатичний або цитолітичний гепатит (у виняткових випадках – з летальним наслідком) З боку шкіри та підшкірної клітковини Часто Висипання, зокрема макулопапульозні Нечасто Ангіоневротичний набряк; у виняткових випадках обструкція дихальних шляхів внаслідок ангіоневротичного набряку може мати летальний наслідок; свербіж, посилене потовиділення Алопеція, пурпура, зміни забарвлення шкіри, посилене потовиділення, свербіж, висипання, екзантема Рідко Ексфоліативний дерматит, кропив’янка, оніхоліз Дуже рідко Реакції фоточутливості Ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса − Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість Частота невідома Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса − Джонсона, мультиформна еритема, пемфігус, загострення перебігу псоріазу, псоріатичний дерматит, пемфігоїдна або ліхеноїдна екзантема або енантема, алопеція Токсичний епідермальний некроліз З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини Часто Спазми м’язів, міалгія Припухлість в ділянці гомілковостопних суглобів Нечасто Артралгія Артралгія, міалгія, м’язові спазми, біль у спині З боку нирок та сечовивідних шляхів Нечасто Порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, збільшення діурезу, посилення вже наявної протеїнурії, підвищення рівня сечовини та креатиніну в крові Порушення сечовипускання, ніктурія, підвищена частота сечовипускання З боку репродуктивної системи та молочних залоз Нечасто Транзиторна еректильна дисфункція, зниження лібідо Імпотенція, гінекомастія Частота невідома Гінекомастія Загальні розлади та реакції Часто Біль у грудній клітці, підвищена втомлюваність Набряки, підвищена втомлюваність Нечасто Пірексія Біль у грудній клітці, загальна слабкість, біль, загальне нездужання Рідко Загальна слабкість Результати досліджень Нечасто Збільшення маси тіла, зниження маси тіла Повідомлення про підозрювані побічні реакції Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

3 лет.

Хранить при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.

По 10 или по 6 капсул в блистере. По 3 или по 5 блистеров в картонной коробке.

Отпускается по рецепту.

Фармацевтический завод «ПОЛЬФАРМА» С.А. Pharmaceutical Works «POLPHARMA» S.A. Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности. ул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польша/ 19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland