Полаприл А 5 мг/5 мг, капсулы

ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства ПОЛАПРИЛ А (POLAPRIL A)

действующие вещества: рамиприл; амлодипин; 1 капсула содержит 5 мг рамиприла и 5 мг амлодипина (в виде амлодипина безилата) или 5 мг рамиприла и 10 мг амлодипина (в виде амлодипина безилата), или 10 мг рамиприла и 10 мг амлодипина (в виде амлодипина безилата); вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, гипромеллоза, кроспровидон (тип Б), глицерола дибегенат; оболочка капсулы: желатин; титана диоксид (Е 171); индигокармин (Е 132).

Капсулы твёрдые. Основные физико-химические свойства: капсулы по 5 мг + 5 мг: твёрдые желатиновые капсулы размером 3 голубого цвета, наполненные белым или почти белым порошком или слегка уплотнённым агломератом; капсулы по 5 мг + 10 мг: твёрдые желатиновые капсулы с белым корпусом и синей крышкой размером 1, наполненные белым или почти белым порошком или слегка уплотнённым агломератом; капсулы по 10 мг + 10 мг: твёрдые желатиновые капсулы размером 1 синего цвета, наполненные белым или почти белым порошком или слегка уплотнённым агломератом.

Средства, влияющие на сердечно-сосудистую систему. Средства, действующие на ренин-ангиотензиновую систему. Ингибитор ангиотензинпревращающего фермента и блокатор кальциевых каналов. Код АТХ C09B B07.

Рамиприл

Механизм действия. Рамиприлат, активный метаболит пролекарства рамиприла, ингибирует фермент дипептидилкарбоксипептидазу I (синонимы: ангиотензинпревращающий фермент, киназа II). В плазме крови и тканях этот фермент катализирует превращение ангиотензина I в активное сосудосуживающее вещество (вазоконстриктор) ангиотензин II, а также расщепление активного вазодилататора брадикинина. Уменьшение образования ангиотензина II и ингибирование расщепления брадикинина приводят к расширению кровеносных сосудов. Поскольку ангиотензин II также стимулирует высвобождение альдостерона, вследствие действия рамиприлата секреция альдостерона уменьшается. Средний ответ на монотерапию ингибитором АПФ (ангиотензинпревращающего фермента) у пациентов с артериальной гипертензией негроидной расы афро-карибского происхождения (обычно в этой популяции пациентов с артериальной гипертензией концентрация ренина низкая) был ниже по сравнению с таковым у представителей других рас. Фармакодинамические эффекты. Антигипертензивные свойства. Применение рамиприла вызывает выраженное снижение периферического артериального сопротивления. В целом почечный плазмоток и скорость клубочковой фильтрации существенно не меняются. Применение рамиприла у пациентов с артериальной гипертензией приводит к снижению артериального давления в положении лежа и стоя без компенсаторного роста частоты сердечных сокращений. У большинства пациентов антигипертензивный эффект после перорального приема однократной дозы препарата проявляется через 1−2 часа. Максимальный эффект после приема однократной дозы препарата, как правило, достигается через 3−6 часов. Антигипертензивный эффект однократной дозы препарата обычно длится 24 часы. Максимальный антигипертензивный эффект при длительном лечении рамиприлом в целом наблюдается через 3−4 недели. Показано, что при долговременной терапии он сохраняется в течение 2 лет. В ответ на резкое прекращение приема рамиприла не происходит быстрого и чрезмерного («рикошетного») повышения артериального давления.

Амлодипин

Механизм действия. Амлодипин – ингибитор потока ионов кальция дигидропиридиновой группы (блокатор медленных каналов, или антагонист ионов кальция), который замедляет трансмембранный поток ионов кальция в гладких мышцах сердца и сосудов. Механизм антигипертензивного действия амлодипина обусловлен прямым расслабляющим влиянием на гладкие мышцы сосудов. Точный механизм действия амлодипина при стенокардии полностью не установлен, но известно, что амлодипин уменьшает общую ишемию миокарда двумя путями: - У пациентов с артериальной гипертензией приём дозы препарата один раз в сутки обеспечивает клинически значимое снижение артериального давления как в положении лежа, так и в положении стоя в течение 24 часов. Вследствие медленного начала действия приём амлодипина не вызывает резкого снижения артериального давления. - Амлодипин не вызывает никаких побочных метаболических эффектов или изменений концентрации липидов в плазме крови и приемлем для применения пациентам с бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

Раміприл Абсорбція. Після перорального застосування раміприл швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті: максимальна концентрація раміприлу в плазмі крові досягається впродовж однієї години. Як видно з показника виведення з сечею, ступінь абсорбції препарату становить щонайменше 56 % та значуще не залежить від наявності їжі в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому раміприлу в дозі 2,5 та 5 мг становить 45 %. Максимальна концентрація в плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досягається через 2−4 години після прийому раміприлу. Рівноважна концентрація раміприлату в плазмі крові після застосування раміприлу в звичайному дозуванні один раз на добу досягається приблизно на четвертий день лікування. Розподіл. Зв’язування раміприлу з білками сироватки крові становить приблизно 73 %, а раміприлату – приблизно 56 %. Метаболізм. Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату та дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти, а також до глюкуронідів раміприлу та раміприлату. Виведення . Виводяться метаболіти переважно нирками. Концентрація раміприлату в плазмі крові знижується поліфазно. Через інтенсивне насичуване зв’язування з АПФ та повільну дисоціацію з ферментом раміприлату притаманне подовження фази кінцевого виведення при дуже низьких концентраціях в плазмі. Після багатократного прийому раміприлу один раз на добу ефективний період напіввиведення раміприлату становить 13−17 годин при застосуванні препарату в дозі 5−10 мг та є довшим при застосуванні нижчих доз – 1,25−2,5 мг. Така відмінність зумовлена насичуваною здатністю ферменту зв’язувати раміприлат. Після однократного перорального прийому дози раміприл та його метаболіти не визначаються в грудному молоці. Однак ефект багатократних доз препарату невідомий. Пацієнти з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з порушенням функції нирок виведення раміприлату нирками є зниженим, а нирковий кліренс раміприлату пропорційний кліренсу креатиніну. Внаслідок цього підвищується концентрація раміприлату в плазмі крові, що знижується значно повільніше, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнений через знижену активність печінкових естераз, а концентрація раміприлу в плазмі крові таких пацієнтів підвищена. Проте максимальна концентрація раміприлату у пацієнтів з порушенням функції печінки не відрізняється від такої у пацієнтів з нормальною функцією печінки. Лактація. Після однократного перорального прийому раміприлу в дозі 10 мг в грудному молоці він не визначається. Однак ефект багатократних доз препарату невідомий. Амлодипін Абсорбція, розподіл, зв’язування з білками плазми крові. Після перорального застосування в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальних концентрацій в крові через 6−12 годин після прийому. Розраховано, що абсолютна біодоступність становить від 64 % до 80 %. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження в умовах in vitro показали, що приблизно 97,5 % циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми крові. На біодоступність амлодипіну не впливає прийом їжі. Біотрансформація/виведення. Кінцевий період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35−50 годин та є сталим при застосуванні препарату один раз на добу. Амлодипін значною мірою метаболізується в печінці до неактивних метаболітів та виводиться з сечею у вигляді незміненої сполуки (10 %) та метаболітів (60 %). Застосування при порушенні функції печінки. Стосовно застосування амлодипіну пацієнтам з порушенням функції печінки є дуже обмежені клінічні дані. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну знижений, що зумовлює подовження періоду напіввиведення та збільшення AUC приблизно до 40−60 %. Застосування пацієнтам літнього віку. Час досягнення максимальної концентрації амлодипіну в плазмі крові є подібним у пацієнтів літнього віку та у більш молодих пацієнтів. У літніх пацієнтів спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що зумовлює збільшення AUC та періоду напіввиведення. Збільшення AUC та періоду напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю відповідає очікуваним показникам для досліджуваних вікових груп пацієнтів. Застосування при порушенні функцій нирок. Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10 % амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушенням функцій нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу. Клінічні характеристики.

ПОЛАПРИЛ А показан для лечения артериальной гипертензии у взрослых пациентов, артериальное давление которых надлежащим образом контролируется рамиприлом и амлодипином при их одновременном применении в той же дозе, что и в комбинации.

Связанные с лекарственным средством ПОЛАПРИЛ А - Гиперчувствительность к рамиприлу, амлодипину, другим ингибиторам АПФ, производным дигидропиридина или к любому из вспомогательных веществ. Связанные с рамиприлом - Наличие в анамнезе ангионевротического отёка (наследственного, идиопатического или возникшего вследствие приёма ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II). - Методы экстракорпоральной терапии, в результате которых происходит контакт крови с отрицательно заряженными поверхностями (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). - Значимый двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечной артерии единственной функционирующей почки. - Гипотензивные или гемодинамически нестабильные состояния. - Одновременное применение рамиприла с препаратами, содержащими алискирен, противопоказано пациентам с сахарным диабетом или нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) < 60 мл/мин/1,73 м 2) (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Фармакодинамика»). Одновременное применение с терапией сакубитрилом/валсартаном. Рамиприл нельзя назначать раньше, чем через 36 часов после последней дозы сакубитрила/валсартана (см. также разделы «Особенности применения» и «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). - Применение противопоказано беременным и женщинам, планирующим забеременеть (см. раздел «Применение в период беременности и кормления грудью»). Связанные с амлодипином - Тяжёлая артериальная гипотензия. - Шок (в том числе кардиогенный шок). - Обструкция выходного тракта левого желудочка (например, аортальный стеноз тяжёлой степени). - Гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда. - Детский возраст.

Раміприл Протипоказані комбінації Методи екстракорпоральної терапії, в результаті яких відбувається контакт крові з негативно зарядженими поверхнями, такі як гемодіаліз або гемофільтрація із застосуванням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (наприклад, мембрани з поліакрилонітрилу) і аферез ліпопротеїнів низької щільності з використанням декстрану сульфату, − через підвищений ризик виникнення тяжких анафілактоїдних реакцій (див. розділ «Протипоказання»). У разі необхідності такого лікування потрібно розглянути можливість використання гемодіалізної мембрани іншого типу або застосування антигіпертензивного препарату іншого класу. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Дані клінічних досліджень продемонстрували, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та погіршення функції нирок (в тому числі розвиток гострої ниркової недостатності), у порівнянні із застосуванням лише одного засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»). Лікарські засоби, що підвищують ризик виникнення ангіоневротичного набряку. Одночасне застосування раміприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Запобіжні заходи при застосуванні Калійзберігаючі діуретики, харчові добавки, що містять калій, або замінники солі, що містять калій. Хоча концентрація калію у сироватці крові зазвичай залишається у межах норми, у деяких пацієнтів, які отримували раміприл , може спостерігатися гіперкаліємія. Калійзберігаючі діуретики (наприклад спіронолактон, триамтерен або амілорид), х арчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові . Не рекомендується одночасне застосовування раміприлу з іншими лікарськими засобами, що підвищують рівень калію у сироватці крові, такими як триметоприм та ко-тримоксазол (триметоприм/сульфаметоксазол), оскільки відомо, що триметоприм, як і амілорид, діє як калійзберігаючий сечогінний засіб. Підвищений ризик гіперкаліємії спостерігався у пацієнтів, які одночасно приймали інгібітори АПФ та триметоприм або його фіксовану комбінацію з ко-тримоксазолом (триметоприм/сульфаметоксазол). Як що одночасного прийому не уникнути, препарати слід призначати з обережністю, при цьому обов’язковий частий моніторинг рівня калію в сироватці крові. Циклоспорин. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з циклоспорином може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується контроль рівня калію в плазмі крові. Гепарин. При одночасному застосуванні інгібіторів АПФ з гепарином може виникнути гіперкаліємія. Рекомендується контроль рівня калію в сироватці крові. Солі калію, калійзберігаючі діуретики та інші діючі речовини, що підвищують рівень калію в плазмі крові (включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, триметоприм, такролімус). Може виникнути гіперкаліємія, у зв ’ язку з чим необхідний ретельний моніторинг рівня калію в сироватці крові. Антигіпертензивні засоби (наприклад діуретики) та інші речовини, що можуть знижувати артеріальний тиск (наприклад нітрати, трициклічні антидепресанти, анестетики, значна кількість алкоголю, баклофен, алфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин). Можливе потенціювання дії з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Вазопресорні симпатоміметики та інші речовини (наприклад ізопротеренол, добутамін, допамін, адреналін), що можуть зменшувати антигіпертензивний ефект раміприлу. Рекомендується моніторинг артеріального тиску. Алопуринол, імуносупресори, кортикостероїди, прокаїнамід, цитостатики та інші речовини, що можуть змінити показники загального аналізу крові. Підвищена ймовірність реакцій з боку крові (див. розділ «Особливості застосування»). Солі літію. Інгібітори АПФ можуть знижувати виведення літію, у зв ’ язку з чим може зростати його токсичність. Потрібно здійснювати моніторинг рівня літію. Протидіабетичні засоби, з інсуліном включно. Можуть виникати гіпоглікемічні реакції. Рекомендується моніторинг рівня глюкози крові. Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота. Можливе зменшення антигіпертензивного ефекту раміприлу. Крім цього, одночасне застосування інгібіторів АПФ та НПЗП збільшує ризик погіршення функції нирок та підвищення рівня калію в крові. Інгібітори mTOR або вілдагліптин. Спостерігалося підвищення частоти розвитку ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори АПФ та інгібітори mTOR (наприклад темсиролімус, еверолімус, сиролімус) або вілдагліптин. Обережно слід застосовувати на початку терапії. Амлодипін Вплив інших лікарських засобів на амлодипін Інгібітори CYP3A4. Одночасне застосування амлодипіну з потужними чи помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл чи дилтіазем) можуть спричинити значуще збільшення експозиції амлодипіну. Такі фармакокінетичні зміни можуть бути більш вираженими у пацієнтів літнього віку. У зв’язку з цим можуть бути потрібні клінічний моніторинг та коригування дози. Індуктори CYP3A4. Наразі відсутні дані щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (таких як рифампіцин, звіробій) може зумовити зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові. Амлодипін разом із індукторами CYP3A4 слід застосовувати з обережністю. Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів може збільшуватись біодоступність препарату, що спричинює посилення антигіпертензивного ефекту. Дантролен (інфузійний розчин). Після застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену в тварин спостерігалась летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинний колапс в поєднанні з гіперкаліємією. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісної гіпертермії. Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби. Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивні ефекти інших лікарських засобів з антигіпертензивними властивостями. У клінічних дослідженнях лікарської взаємодії препарату амлодипін не змінював фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, варфарину чи циклоспорину. Циклоспорин. Жодних досліджень взаємодії з лікарськими засобами не проводилось із циклоспорином і амлодипіном за участю здорових добровольців або інших осіб, за винятком пацієнтів після трансплантації нирки, у яких спостерігалося збільшення змінної залишкової концентрації циклоспорину (у середньому 0–40 %). Слід враховувати необхідність моніторингу рівня циклоспорину в пацієнтів з трансплантатом нирки, які отримують амлодипін; у разі необхідності слід розглянути можливість зменшення дози циклоспорину. Симвастатин. Одночасне багатократне застосування амлодипіну в дозі 10 мг та симвастатину в дозі 80 мг спричинювало зростання експозиції симвастатину на 77 % у порівнянні із застосуванням симвастатину окремо. Для пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину повинна бути обмежена до 20 мг на добу. Такролімус. Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлено. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну пацієнтам, які приймають такролімус, слід проводити регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та у разі необхідності коригувати дозу такролімусу. Інгібітори mTOR (mammalian target of rapamycin – мішені рапаміцину у ссавців). Такі інгібітори mTOR, як сиролімус, темсиролімус і еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з інгібіторами mTOR він може посилювати вплив останніх. Силденафіл. Одноразовий прийом 100 мг силденафілу не впливав на фармакокінетику амлодипіну у пацієнтів з есенціальною гіпертензією. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого. Інші лікарські засоби. Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину. Етанол (алкоголь). Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу. Сумісне застосування амлодипіну з циметидином не впливало на фармакокінетику амлодипіну. Сумісне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну. Лабораторні тести. Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

Рекомендується застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно приймають сечогінні засоби, оскільки в таких пацієнтів може спостерігатись надмірна втрата рідини та/або солей. При цьому потрібен моніторинг функції нирок та рівня калію сироватки крові. Раміприл Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Існують доказові дані на користь того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (в тому числі розвитку гострої ниркової недостатності). У зв’язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»). Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, її слід застосовувати лише під наглядом спеціаліста та за умови частого контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску. Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією. Особливі категорії пацієнтів Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ під час вагітності протипоказано. При діагностуванні вагітності слід негайно припинити прийом інгібіторів АПФ і у разі необхідності розпочати лікування альтернативними лікарськими засобами (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Пацієнти з високим ризиком розвитку артеріальної гіпотензії Пацієнти з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Пацієнти з вираженою активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи знаходяться в групі ризику раптового вираженого падіння артеріального тиску та зниження функції нирок внаслідок інгібування АПФ, особливо у разі, коли інгібітор АПФ окремо або одночасно з діуретиком застосовується вперше або вперше підвищується доза. Значна активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи можлива, а медичний нагляд, в тому числі моніторинг артеріального тиску, необхідний, наприклад, у таких випадках: - тяжка артеріальна гіпертензія; - декомпенсована застійна серцева недостатність; - гемодинамічно значуще перед- чи післянавантаження лівого шлуночка (наприклад аортальний або мітральний стеноз); - однобічний стеноз ниркової артерії при функціонуючій другій нирці; - цироз печінки та/або асцит; - проведення великого хірургічного втручання або анестезії за допомогою препаратів, що індукують артеріальну гіпотензію. Загалом перед початком лікування рекомендується відкоригувати дегідратацію, гіповолемію чи дефіцит електролітів (проте у пацієнтів із серцевою недостатністю таку корекцію потрібно проводити з обережністю, зважаючи на ризик перевантаження об’ємом). - транзиторна чи персистуюча серцева недостатність після інфаркту міокарда; - ризик ішемії міокарда чи головного мозку у разі гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування необхідне спеціальне медичне спостереження. Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози». Хірургічне втручання. Рекомендується, якщо це можливо, припинити лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, за одну добу до хірургічного втручання. Моніторинг функції нирок. Перед початком та впродовж лікування потрібно проводити оцінку функції нирок та корекцію дозування, особливо в перші тижні лікування. Особливо ретельний моніторинг потрібен для пацієнтів з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик порушення функції нирок, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після трансплантації нирки. Ангіоневротичний набряк. Були повідомлення про появу ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи раміприл (див. розділ «Побічні реакції» ). У разі появи ангіоневротичного набряку прийом раміприлу потрібно припинити. Негайно повинна бути розпочата невідкладна терапія. Пацієнт повинен знаходитись під спостереженням протягом щонайменше 12−24 годин та може бути виписаний після повного зникнення симптомів. Були повідомлення про появу інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, включаючи раміприл (див. розділ «Побічні реакції» ). У таких пацієнтів відзначався біль у животі (з нудотою чи блюванням або без них). Одночасне застосування раміприлу з сакубітрилом/валсартаном протипоказане, оскільки може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку. Застосування сакубітрилу/валсартану не слід починати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози раміприлу. Якщо лікування сакубітрилом/валсартаном припинено, терапію раміприлом не слід починати раніше ніж через 36 годин після прийому останньої дози сакубітрилу/валсартану. Одночасне застосування інгібіторів АПФ та рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та вілдагліптину може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад набряку дихальних шляхів або язика з порушенням дихання або без нього). Одночасне застосування інгібіторів АПФ та рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад, сиролімусу, еверолімусу, темсіролімусу) та відагліптину може збільшити ризик розвитку ангіоневротичного набряку (наприклад, набряку дихальних шляхів або мови з порушенням дихання або без нього). Одночасне застосування інгібіторів АПФ і рацекадотріла, інгібітори MTOR (наприклад, сиролімус, еверолімус, темсіролімус) і вілдагліптін може збільшити ризик ангіоневротичного набряку (наприклад, набряк дихальних шляхів або мови, з або без респіраторних порушень). Щодо Щодо пацієнтів, які вже отримують інгібітор АПФ, необхідна обережність при призначенні рацекадотрилу, інгібіторів mTOR (наприклад сиролімусу, еверолімусу, темсиролімусу) та вілдагліптину. Анафілактичні реакції під час десенсибілізації. Внаслідок інгібування АПФ зростає ймовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени. Перед проведенням десенсибілізації слід розглянути можливість тимчасового припинення прийому раміприлу. Гіперкаліємія. У деяких пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ, в тому числі раміприл, спостерігалась гіперкаліємія. Ризик розвитку гіперкаліємії існує у пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів віком понад 70 років, пацієнтів з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнтів, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики та інші діючі речовини, що підвищують рівень калію в плазмі крові, пацієнтів з такими станами, як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо застосування зазначених вище засобів вважається доцільним, рекомендується моніторинг рівня калію сироватки крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Гіпонатріємія. У деяких пацієнтів, які отримували раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону з подальшим розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію у осіб літнього віку та у інших пацієнтів, у яких існує ризик розвитку гіпонатріємії. Нейтропенія/агранулоцитоз. Нейтропенія/агранулоцитоз, а також тромбоцитопенія та анемія спостерігались рідко, також повідомлялось про пригнічення функції кісткового мозку. Рекомендується моніторинг кількості лейкоцитів для виявлення можливої лейкопенії. Більш частий моніторинг рекомендується проводити у пацієнтів в початковій фазі лікування, у пацієнтів з порушенням функції нирок, із супутнім системним захворюванням сполучної тканини (наприклад червоним вовчаком чи склеродермією) та у всіх пацієнтів, які приймають інші лікарські засоби, що можуть спричинити зміни в загальному аналізі крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Побічні реакції» ). Етнічна приналежність. Інгібітори АПФ з більшою частотою спричинюють появу ангіоневротичного набряку у темношкірих пацієнтів, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, раміприл може бути менш ефективним для зниження артеріального тиску у представників негроїдної раси, ніж у представників інших рас; можливо, це обумовлено тим, що в популяції темношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією спостерігається більша поширеність низьких рівнів реніну в крові. Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ були повідомлення про появу кашлю. Характерною особливістю є те, що кашель є непродуктивним, постійним та зникає після припинення застосування препарату. Кашель, індукований прийомом інгібітора АПФ, слід розглядати при диференційній діагностиці при кашлі. Амлодипін Безпечність та ефективність застосування амлодипіну при гіпертензивному кризі не оцінювалися. Особливі категорії пацієнтів Пацієнти з серцевою недостатністю. Пацієнтам із серцевою недостатністю препарат слід застосовувати з обережністю. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні, в якому брали участь пацієнти з тяжкою серцевою недостатністю (III та IV класи за класифікацією NYHA), зареєстрована частота розвитку набряку легень в групі прийому амлодипіну була вищою, ніж в групі плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»). Блокатори кальцієвих каналів, в тому числі амлодипін, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки ці препарати можуть збільшувати в майбутньому ризик серцево-судинних подій та смертність. Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну подовжений, а значення AUC вищі; рекомендацій стосовно дозування немає. У зв’язку з цим застосування амлодипіну потрібно починати з нижньої межі діапазону дозування, а розпочинати лікування та підвищувати дозу препарату слід з обережністю. Пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки можуть бути необхідними повільне титрування дози та ретельний моніторинг. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку збільшувати дозу препарату потрібно з обережністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика» ). Пацієнти з нирковою недостатністю. Амлодипін можна застосовувати пацієнтам з нирковою недостатністю у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не виводиться шляхом діалізу.

Применение препарата ПОЛАПРИЛ А противопоказано во время беременности и грудного вскармливания. Амлодипин противопоказано применять беременным или женщинам, планирующим забеременеть. Если беременность установлена во время терапии, приём препарата следует немедленно прекратить и, если необходимо, заменить другим лекарственным средством, разрешённым к применению беременным (см. раздел «Противопоказания»). Рамиприл противопоказан during беременности. Если беременная женщина применяет ингибиторы АПФ, это может вызвать заболевание и смерть плода или новорождённого. Применение ингибиторов АПФ во II и III триместре беременности связано с фетальными и неонатальными поражениями, включая артериальную гипотензию, гипоплазию черепа у новорождённых, анурию, обратимую или необратимую почечную недостаточность и летальные исходы. Также сообщалось об олигогидрамнионе, предположительно из-за нарушения функции почек у плода; олигогидрамнион в этой ситуации связан с контрактурами конечностей плода, черепно-лицевой деформацией и гипопластическим развитием лёгких. Также сообщалось о случаях недоношенности, задержки внутриутробного развития и открытой артериальной протоки, хотя неясно, вызваны ли они воздействием ингибиторов АПФ. Кроме того, применение ингибиторов АПФ в I триместре беременности связано с потенциально повышенным риском врождённых пороков развития. При подтверждении беременности следует как можно скорее прекратить применение ингибиторов АПФ и обеспечить регулярный мониторинг развития плода. Женщинам, планирующим беременность, не следует применять ингибиторы АПФ (включая рамиприл). Женщин репродуктивного возраста следует информировать о потенциальном риске, а ингибиторы АПФ (включая рамиприл) можно назначать только после тщательной консультации и учёта индивидуальных рисков и пользы. Период грудного вскармливания. Амлодипин выделяется в грудное молоко. Дозу, получаемую новорождённым с грудным молоком, в межквартильном диапазоне оценивают как 3–7 % от материнской, максимум 15 %. Действие амлодипина на младенцев неизвестно. При принятии решения о продолжении грудного вскармливания или о применении амлодипина необходимо оценивать пользу грудного вскармливания для ребёнка и пользу от применения препарата для матери. Ввиду недостатка информации о применении рамиприла во время грудного вскармливания (см. раздел «Фармакологические свойства») не рекомендуется назначать этот препарат женщинам, кормящим грудью, и желательно отдавать предпочтение другим лекарственным средствам, применение которых при лактации является более безопасным, особенно при грудном вскармливании новорождённых или недоношенных младенцев. Фертильность. В ходе исследований на животных при применении высоких доз наблюдалась репродуктивная токсичность. Сообщалось об обратимых биохимических изменениях головки сперматозоида у некоторых пациентов при применении блокаторов кальциевых каналов. Клинической информации о потенциальном влиянии амлодипина на фертильность недостаточно.

Препарат ПОЛАПРИЛ А может оказывать незначительное или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами. Некоторые побочные эффекты (в том числе симптомы, возникающие при снижении артериального давления, такие как головокружение, головная боль, повышенная утомляемость) могут нарушать способность пациента к концентрации внимания и снижать скорость его реакции, что является рискованным в тех ситуациях, когда эти качества имеют особое значение (например, при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами). Такие явления чаще наблюдаются в начале лечения или при переводе пациента на этот препарат с других лекарственных средств. Рекомендуется быть осторожным, особенно в начале лечения.

Дозирование. Препарат ПОЛАПРИЛ А не следует применять в качестве начальной терапии при артериальной гипертензии. Дозирование каждого компонента препарата необходимо подбирать индивидуально, в соответствии с особенностями пациента и контролем уровня артериального давления. Если требуется изменить дозирование, сначала подбирают отдельно дозы рамиприла и амлодипина, а после определения схемы дозирования эти средства можно заменить на препарат ПОЛАПРИЛ А. Рекомендуемая доза составляет одну капсулу один раз в сутки. Максимальная суточная доза составляет одну капсулу 10 мг / 10 мг. Пациенты, принимающие диуретики. Следует соблюдать осторожность у пациентов, принимающих диуретики, ввиду возможности обезвоживания и/или вымывания солей. У таких пациентов следует контролировать функцию почек и уровень калия в сыворотке крови. Особые категории пациентов. Почечная недостаточность. Для определения оптимальной начальной и поддерживающей доз у пациентов с нарушением функции почек необходимо провести индивидуальное титрование дозы каждого компонента отдельно (амлодипина и рамиприла). Рамиприл в незначительной степени выводится при гемодиализе, поэтому данное лекарственное средство следует принимать через несколько часов после проведения гемодиализа. Суточную дозу рамиприла для пациентов с почечной недостаточностью следует рассчитывать на основании показателей клиренса креатинина: – если клиренс креатинина ≥ 60 мл/мин, нет необходимости корректировать начальную дозу; максимальная суточная доза составляет 10 мг; – если клиренс креатинина 30–60 мл/мин, необходимости в коррекции начальной дозы (2,5 мг в сутки) нет, а максимальная суточная доза составляет 5 мг; – если клиренс креатинина 10–30 мл/мин, начальная суточная доза составляет 1,25 мг в сутки, а максимальная суточная доза – 5 мг; – для пациентов с артериальной гипертензией, находящихся на гемодиализе (при гемодиализе рамиприл выводится в незначительной степени): начальная доза составляет 1,25 мг, а максимальная суточная доза – 5 мг. Амлодипин не выводится при гемодиализе. Амлодипин следует применять с особой осторожностью пациентам, которым проводится гемодиализ. При применении препарата ПОЛАПРИЛ А необходимо осуществлять мониторинг функции почек и уровня калия в сыворотке крови. При ухудшении функции почек применение препарата ПОЛАПРИЛ А следует прекратить и заменить его отдельными компонентами с надлежащей коррекцией доз. Нарушение функции печени. Максимальная суточная доза составляет 2,5 мг рамиприла. Дозы препарата для применения пациентам с печеночной недостаточностью от легкой до умеренной степени тяжести не установлены. Поскольку дозировки 1,25 мг и 2,5 мг отсутствуют в комбинации препарата ПОЛАПРИЛ А, данное лекарственное средство использовать нельзя. Пациенты пожилого возраста. Лечение пациентов пожилого возраста рекомендуется начинать с меньшей дозы, а увеличивать дозу следует с осторожностью. Применение лекарственного средства ПОЛАПРИЛ А не рекомендуется пациентам младше 75 лет или очень ослабленным пациентам. Пациентам пожилого возраста можно назначать обычные дозы амлодипина, однако при повышении дозы следует соблюдать осторожность. Способ применения. Поскольку приём пищи не влияет на всасывание рамиприла и амлодипина, препарат ПОЛАПРИЛ А можно принимать независимо от приёма пищи. Препарат ПОЛАПРИЛ А рекомендуется принимать в одно и то же время суток. Капсулы не следует разжёвывать или измельчать.

Препарат не рекомендуется применять детям.

Передозировка рамиприлом. Симптомы, связанные с передозировкой ингибиторов АПФ, могут включать чрезмерное расширение периферических сосудов (с выраженной артериальной гипотензией, шоком), брадикардию, нарушение баланса электролитов и почечную недостаточность. Пациент должен находиться под тщательным наблюдением, а лечение должно быть симптоматическим и поддерживающим. Рекомендуемые меры включают первичную детоксикацию (промывание желудка, применение адсорбирующих средств) и меры, направленные на восстановление стабильности гемодинамики, включая применение альфа 1-адренергических агонистов или ангиотензина II (ангиотензинамида). Раммиprилат, активный метаболит рамиприла, плохо выводится из общего кровотока с помощью гемодиализа.

Передозировка амлодипином. Опыт преднамеренной передозировки препарата у людей ограничен. Симптомы. Имеющиеся данные свидетельствуют о том, что значительная передозировка может вызвать чрезмерную периферическую вазодилатацию и рефлекторную тахикардию. Сообщалось о случаях выраженной и, вероятно, пролонгированной системной артериальной гипотензии вплоть до шока или с развитием шока с летальным исходом. Редко сообщалось о некардиогенном отеке лёгких как следствии передозировки амлодипина, который может проявляться с отсроченным началом (24–48 часов после приёма препарата) и требует проведения искусственной вентиляции лёгких. Ранние реанимационные меры (включая перегрузку жидкостью) для поддержания перфузии и сердечного выброса могут быть провоцирующими факторами. Лечение. Клинически значимая артериальная гипотензия, вызванная передозировкой амлодипина, требует активной поддержки деятельности сердечно-сосудистой системы, в том числе частого мониторинга сердечной и дыхательной функций, особого внимания к объёму циркулирующей жидкости и диурезу. Пациент должен находиться в положении лёжа с приподнятыми нижними конечностями. Назначение вазоконстриктора может быть полезным для восстановления сосудистого тонуса и надлежащего артериального давления, при условии отсутствия противопоказаний к его применению. Может быть полезным внутривенное введение кальция глюконата для устранения эффектов блокады кальциевых каналов. В некоторых случаях может быть полезным промывание желудка. Было показано, что у здоровых добровольцев применение активированного угля в течение 2 часов после приёма 10 мг амлодипина уменьшало скорость абсорбции амлодипина. Поскольку амлодипин в значительной мере связывается с белками плазмы крови, маловероятно, чтобы гемодиализ был полезным.

Что касается рамиприла. Наиболее частыми побочными эффектами при лечении рамиприлом являются гиперкалиемия, головная боль, головокружение, гипотензия, ортостатическая гипотензия, обморок, кашель (непродуктивный кашель), бронхит, синусит, одышка, воспаление желудочно-кишечного тракта, расстройство пищеварения, боль в животе, диспепсия, диарея, тошнота, рвота, кожная сыпь, в том числе макулопапулезная, мышечные судороги, миалгия, боль в груди, утомляемость. Серьезные побочные эффекты включают гиперкалиемию, нейтропению/агранулоцитоз, панцитопению, гемолитическую анемию, инфаркт миокарда, ангионевротический отек, васкулит, бронхospазм, острый панкреатит, печеночную недостаточность, острую почечную недостаточность, гепатит, эксфолиативный дерматит, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса – Джонсона и мультиформную эритему. Что касается амлодипина. Наиболее частыми побочными эффектами при лечении амлодипином являются сонливость, головокружение, головная боль, учащенное сердцебиение, приливы, боль в животе, тошнота, отеки в области лодыжек, отеки и утомляемость. Серьезные побочные эффекты включают лейкопению, тромбоцитопению, инфаркт миокарда, фибрилляцию предсердий, желудочковую тахикардию, васкулит, острый панкреатит, гепатит, ангионевротический отек, мультиформную эритему, эксфолиативный дерматит и синдром Стивенса – Джонсона. Частота возникновения побочных реакций классифицируется следующим образом: очень часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (от ≥ 1/1000 до < 1/100); редко (от ≥ 1/10 000 до < 1/1000); очень редко (< 1/10 000); частота неизвестна (невозможно оценить по имеющимся данным). При лечении рамиприлом и амлодипином отдельно сообщалось о нижеуказанных побочных реакциях. Система органов Частота Рамиприл Амлодипин Со стороны крови и лимфатической системы Нечасто Эозинофилия Редко Уменьшение количества лейкоцитов (включая нейтропению или агранулоцитоз), уменьшение количества эритроцитов, снижение уровня гемоглобина, уменьшение количества тромбоцитов Очень редко Лейкоцитопения, тромбоцитопения Частота неизвестна Недостаточность костного мозга, панцитопения, гемолитическая анемия Со стороны эндокринной системы Частота неизвестна Синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (СНСАДГ) Со стороны иммунной системы Очень редко Аллергические реакции Частота неизвестна Анафилактические или анафилактоидные реакции, увеличение количества антинуклеарных антител Метаболические и алиментарные расстройства Часто Повышение уровня калия в крови Нечасто Отсутствие аппетита, снижение аппетита Очень редко Гипергликемия Частота неизвестна Снижение уровня натрия в крови Со стороны психики Нечасто Снижение настроения, чувство тревоги, нервозность, беспокойство, нарушения сна, включая сонливость Бессонница, изменения настроения (в том числе чувство тревоги), депрессия Редко Состояние спутанности сознания Спутанность сознания Частота неизвестна Нарушения внимания Со стороны нервной системы Часто Головная боль, головокружение Сонливость, головокружение, головная боль (особенно в начале лечения) Нечасто Вертиго, парестезия, агевзия, дисгевзия Тремор, дисгевзия, синкопе, гипестезия, парестезия Редко Тремор, нарушения равновесия Очень редко Гипертонус, периферическая нейропатия. В исключительных случаях сообщалось об экстрапирамидном синдроме. Частота неизвестна Церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и транзиторная ишемическая атака, нарушения психомоторных функций, ощущение жжения, паросмия Экстрапирамидные нарушения Со стороны органов зрения Нечасто Нарушения зрения, включая нечеткость зрения Нарушения зрения (в том числе диплопия) Редко Конъюнктивит Со стороны органов слуха и равновесия Нечасто Звон/шум в ушах Редко Нарушения слуха, звон/шум в ушах Со стороны сердца Часто Учащенное сердцебиение Нечасто Ишемия миокарда, включая стенокардию или инфаркт миокарда, тахикардия, аритмия, учащенное сердцебиение, периферические отеки Очень редко Инфаркт миокарда, аритмия (в том числе брадикардия, желудочковая тахикардия и фибрилляция предсердий) Со стороны сосудов Часто Артериальная гипотензия, ортостатическое снижение артериального давления, синкопе Гиперемия Нечасто Гиперемия Артериальная гипотензия Редко Стеноз сосудов, гипоперфузия, васкулит Очень редко Васкулит Частота неизвестна Синдром Рейно Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения Часто Непродуктивный раздражающий кашель, бронхит, синусит, одышка Нечасто Бронхоспазм, в том числе обострение бронхиальной астмы, заложенность носа Одышка, ринит Очень редко Кашель Со стороны пищеварительной системы Часто Воспаление слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта, нарушения пищеварения, ощущение дискомфорта в животе, диспепсия, диарея, тошнота, рвота Боль в животе, тошнота Нечасто Панкреатит (в единичных случаях поступали сообщения о летальных исходах при применении ингибиторов АПФ), повышение уровня ферментов поджелудочной железы, ангионевротический отек тонкого кишечника, боль в верхнем отделе живота, включая гастрит, запор, сухость во рту Рвота, диспепсия, нарушение частоты стула (включая диарею и запор), сухость во рту Редко Глоссит Очень редко Панкреатит, гастрит, гиперплазия десен Частота неизвестна Афтозный стоматит Гепатобилиарные расстройства Нечасто Повышение уровня печеночных ферментов и/или конъюгированного билирубина Редко Холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярное поражение Очень редко Гепатит, желтуха, повышение уровня печеночных ферментов (наиболее часто с холестазом) Частота неизвестна Острая печеночная недостаточность, холестатический или цитолитический гепатит (в исключительных случаях – с летальным исходом) Со стороны кожи и подкожной клетчатки Часто Высыпания, в том числе макулопапулезные Нечасто Ангионевротический отек; в исключительных случаях обструкция дыхательных путей вследствие ангионевротического отека может иметь летальный исход; зуд, усиленное потоотделение Алопеция, пурпура, изменения окраски кожи, усиленное потоотделение, зуд, высыпания, экзантема Редко Эксфолиативный дерматит, крапивница, онихолизис Очень редко Реакции фоточувствительности Ангионевротический отек, мультиформная эритема, крапивница, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса − Джонсона, отек Квинке, фоточувствительность Частота неизвестна Токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса − Джонсона, мультиформная эритема, пемфигус, обострение течения псориаза, псориатический дерматит, пемфигоидная или лихеноидная экзантема или энантема, алопеция Токсический эпидермальный некролиз Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани Часто Спазмы мышц, миалгия Припухлость в области голеностопных суставов Нечасто Артралгия Артралгия, миалгия, мышечные спазмы, боль в спине Со стороны почек и мочевыводящих путей Нечасто Нарушение функции почек, включая острую почечную недостаточность, увеличение диуреза, усиление уже имеющейся протеинурии, повышение уровня мочевины и креатинина в крови Нарушение мочеиспускания, ночное мочеиспускание, повышенная частота мочеиспускания Со стороны репродуктивной системы и молочных желез Нечасто Транзиторная эректильная дисфункция, снижение либидо Импотенция, гинекомастия Частота неизвестна Гинекомастия Общие расстройства и реакции Часто Боль в грудной клетке, повышенная утомляемость Отеки, повышенная утомляемость Нечасто Пирексия Боль в грудной клетке, общая слабость, боль, общее недомогание Редко Общая слабость Результаты исследований Нечасто Увеличение массы тела, снижение массы тела Сообщения о предполагаемых побочных реакциях Сообщение о побочных реакциях после регистрации лекарственного средства имеет важное значение. Это позволяет проводить мониторинг соотношения польза/риск при применении данного лекарственного средства. Медицинским и фармацевтическим работникам, а также пациентам или их законным представителям следует сообщать обо всех случаях предполагаемых побочных реакций и отсутствия эффективности лекарственного средства через Автоматизированную информационную систему по фармаконадзору по ссылке: https://aisf.dec.gov.ua.

3 лет.

Хранить при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.

По 10 или по 6 капсул в блистере. По 3 или по 5 блистеров в картонной коробке.

За рецептом

Фармацевтический завод «ПОЛЬФАРМА» С.А. Pharmaceutical Works «POLPHARMA» S.A. Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности. ул. Пельплиньска 19, 83-200, Старогард Гданьски, Польша/ 19, Pelplinska Str., 83-200 Starogard Gdanski, Poland