Левінор 0,5 %, раствор для инфузий

ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства ЛЕВИНОР (LEVINOR)

действующее вещество: левофлоксацин; 100 мл раствора содержат левофлоксацина гемигидрата в пересчёте на безводный 100 % левофлоксацин 500 мг; вспомогательные вещества: натрия хлорид, динатрия эдетат, кислота хлористоводородная разведённая, натрия гидроксид, вода для инъекций.

Раствор для инфузий. Основные физико-химические свойства: прозрачная жидкость от желтого до зеленовато-желтого цвета. Теоретическая осмолярность — 300 мосмоль/л.

Антибактериальные средства для системного применения. Фторхинолоны. Левофлоксацин. Код АТХ J01M A12.

Левофлоксацин — синтетический антибактериальный препарат класса фторхинолонов, S‑энантиомер рацемической смеси лекарственного средства офлоксацин. Механизм действия Как антибактериальный препарат класса фторхинолонов левофлоксацин действует на комплекс ДНК-ДНК-гиразы и топоизомеразу IV. Соотношение фармакокинетика (ФК)/фармакодинамика (ФД) Степень бактерицидной активности левофлоксацина зависит от соотношения максимальной концентрации в сыворотке крови (Cmax) или площади под фармакокинетической кривой (AUC) и минимальной ингибирующей концентрации (МИК). Механизм резистентности Резистентность к левофлоксацину развивается постепенно вследствие мутации в генах-мишенях топоизомеразы II типа, ДНК-гиразы и топоизомеразы IV. Другие механизмы резистентности, такие как снижение проницаемости бактериальной оболочки (присущее Pseudomonas aeruginosa) и эффлюксные механизмы, могут влиять на чувствительность к левофлоксацину. Существует перекрестная резистентность между левофлоксацином и другими фторхинолонами. Благодаря механизму действия обычно не существует перекрестной резистентности между левофлоксацином и другими классами антибактериальных средств. Пограничные значения Рекомендованные Европейским комитетом по тестированию антимикробной чувствительности (EUCAST) пограничные значения МИК для левофлоксацина, отделяющие чувствительные микроорганизмы от умеренно чувствительных и умеренно чувствительные от резистентных организмов, представлены в нижеприведенной таблице. Клинические пограничные значения МИК для левофлоксацина EUCAST (версия 10.0; 2020.01.01) Патоген Чувствительные Резистентные Энтеробактерии ≤ 0,5 мг/л > 1 мг/л Pseudomonas spp. ≤ 0,001 мг/л > 1 мг/л Acinetobacter spp. ≤ 0,5 мг/л > 1 мг/л Staphylococcus aureus Коагулазонегативные стафилококки ≤ 0,001 мг/л > 1 мг/л Enterococcus spp. 1 ≤ 4 мг/л > 4 мг/л Streptococcus pneumoniae ≤ 0,001 мг/л > 2 мг/л Стрептококки групп A, B, C и G ≤ 0,001 мг/л > 2 мг/л Haemophilus influenzae ≤ 0,06 мг/л > 0,06 мг/л Moraxella catarrhalis ≤ 0,125 мг/л > 0,125 мг/л Helicobacter pylori ≤ 1 мг/л > 1 мг/л Aerococcus sanguinicola и urinae 2 ≤ 2 мг/л > 2 мг/л Aeromonas spp. ≤ 0,5 мг/л > 1 мг/л ФК-ФД (неовидоспецифические) пограничные значения ≤ 0,5 мг/л > 1 мг/л 1 Только неосложненные инфекции мочевыводящих путей. 2 Чувствительность может быть выведена из чувствительности к ципрофлоксацину. Распространенность резистентности может варьировать географически и во времени для отдельных видов, поэтому желательно получить местную информацию о резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций. При необходимости следует обратиться за советом к специалисту, когда местная распространенность резистентности такова, что польза лекарственного средства, по меньшей мере при некоторых типах инфекций, сомнительна. Обычно чувствительные виды Аэробные грамположительные бактерии: Bacillus anthracis, метициллинчувствительный Staphylococcus aureus, Staphylococcus saprophyticus, Стрептококки групп С и G, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes. Аэробные грамотрицательные бактерии: Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella oxytoca, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri. Анаэробные бактерии: Peptostreptococcus. Прочие: Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamydia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum. Виды, которые могут приобретать резистентность Аэробные грамположительные бактерии: Enterococcus faecalis, метициллинрезистентный* Staphylococcus aureus, коагулазонегативные Staphylococcus spp. Аэробные грамотрицательные бактерии: Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens. Анаэробные бактерии: Bacteroides fragilis. Резистентные штаммы Аэробные грамположительные бактерии: Enterococcus faecium. * Метициллинрезистентный Staphylococcus aureus, как правило, имеет корезистентность к фторхинолонам, включая левофлоксацин.

Абсорбция

Перорально введённый левофлоксацин быстро и почти полностью абсорбируется с достижением пиковых концентраций в плазме крови в течение 1–2 ч. Абсолютная биодоступность составляет 99–100 %. Пища мало влияет на всасывание левофлоксацина. Равновесное состояние достигается в течение 48 часов при режиме дозирования 500 мг раз или два раза в сутки.

Распределение

Примерно 30–40 % левофлоксацина связывается с белками сыворотки крови. Средний объём распределения левофлоксацина составляет около 100 л после однократного и повторного введения дозы 500 мг, что указывает на его широкое распространение в тканях организма.

Проникновение в ткани и жидкости организма

Левофлоксацин способен проникать в слизистую оболочку бронхов, жидкость альвеолярного эпителия, альвеолярные макрофаги, ткани лёгких, кожи (содержимое пузырей), ткань предстательной железы и мочу. Однако в спинномозговую жидкость левофлоксацин проникает плохо.

Биотрансформация

Левофлоксацин метаболизируется в очень незначительной степени, метаболитами являются дисметил-левофлоксацин и левофлоксацин N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5 % количества препарата, выводимого с мочой. Левофлоксацин стереохимически стабилен и не подвергается инверсии хиральной структуры.

Выведение

После перорального и внутривенного введения левофлоксацин выводится из плазмы крови относительно медленно (период полувыведения составляет 6–8 ч). Выведение происходит преимущественно почками (более 85 % введённой дозы). Средний общий клиренс левофлоксацина после введения однократной дозы 500 мг составил 175 ± 29,2 мл/мин. Существенной разницы в фармакокинетике левофлоксацина после внутривенного и perорального введения не наблюдается, что свидетельствует о взаимозаменяемости этих путей (перорального и внутривенного) введения.

Линейность

Левофлоксацин имеет линейную фармакокинетику в диапазоне доз от 50 до 1000 мг.

Пациенты с почечной недостаточностью

На фармакокинетику левофлоксацина влияет почечная недостаточность. При снижении функции почек снижаются почечное выведение и клиренс, а период полувыведения увеличивается, как видно из приведённой ниже таблицы. Фармакокинетика при почечной недостаточности после однократной пероральной дозы 500 мг

Клиренс креатинина (мл/мин) < 20 20–49 50–80 Почечный клиренс (мл/мин) 13 26 57 Период полувыведения (часы) 35 27 9

Пациенты пожилого возраста

Нет значимых различий в фармакокинетике левофлоксацина у молодых пациентов и пациентов пожилого возраста, кроме различий, связанных с клиренсом креатинина.

Половые различия

Отдельный анализ пациентов женского и мужского пола продемонстрировал незначительные различия в фармакокинетике левофлоксацина в зависимости от пола. Не существует доказательств того, что половые различия являются клинически значимыми.

Клинические характеристики.

Назначать взрослым для лечения следующих инфекций (см. разделы «Особенности применения» и «Фармакодинамика»): – острый пиелонефрит, осложнённые инфекции мочевыводящих путей (см. раздел «Особенности применения»); – хронический бактериальный простатит. Для указанных ниже инфекций левофлоксацин следует применять только тогда, когда использование других антибактериальных средств, которые обычно рекомендованы для лечения этих инфекций, нецелесообразно: – внебольничная пневмония; – осложнённые инфекции кожи и мягких тканей. Следует учитывать официальные рекомендации по надлежащему использованию антибактериальных средств.

− Повышенная чувствительность к левофлоксацину, другим хинолонам или к любому из вспомогательных веществ лекарственного средства; − эпилепсия; − побочные реакции со стороны сухожилий после применения фторхинолонов в прошлом; − детский возраст до 18 лет; − период беременности или кормления грудью.

Влияние других лекарственных средств на левофлоксацин

Теофиллин, фенбуфен или подобные нестероидные противовоспалительные лекарственные средства. Не было выявлено фармакокинетического взаимодействия левофлоксацина с теофиллином. Однако возможно существенное снижение судорожного порога при одновременном применении хинолонов с теофиллином, нестероидными противовоспалительными препаратами и другими средствами, которые снижают судорожный порог. Концентрация левофлоксацина при применении с фенбуфеном была примерно на 13 % выше, чем при применении левофлоксацина отдельно.

Пробенецид и циметидин. Пробенецид и циметидин статистически достоверно влияют на выведение левофлоксацина. Почечный клиренс левофлоксацина снижается при наличии циметидина на 24 %, пробенецида — на 34 %, поскольку оба препарата способны блокировать канальцевую секрецию левофлоксацина. Однако выявленные в исследовании статистически значимые кинетические различия навряд ли будут иметь клиническое значение. Следует с осторожностью относиться к одновременному применению левофлоксацина с лекарственными средствами, влияющими на канальцевую секрецию, такими как пробенецид и циметидин, особенно пациентам с почечной недостаточностью.

Другая важная информация. Клинические фармакологические исследования продемонстрировали, что на фармакокинетику левофлоксацина не оказывают никакого клинически значимого влияния следующие лекарственные средства: карбонат кальция, дигоксин, глибенкламид, ранитидин.

Влияние левофлоксацина на другие лекарственные средства

Циклоспорин. Период полувыведения циклоспорина увеличивается на 33 % при одновременном применении с левофлоксацином.

Антагонисты витамина К. При одновременном применении с антагонистами витамина К (например, варфарином) сообщалось о повышении показателей коагуляционных тестов (протромбиновое время (ПВ), международное нормализованное отношение (МНО)) и/или кровотечениях, которые могут быть выраженными. В связи с этим пациентам, получающим одновременно антагонисты витамина К, необходим контроль показателей коагуляции (см. раздел «Особенности применения»).

Лекарственные средства, удлиняющие интервал QT. Левофлоксацин, как и другие фторхинолоны, следует применять с осторожностью пациентам, получающим лекарственные средства, известные своей способностью удлинять интервал QT (например, антиаритмические средства класса IА и III, трициклические антидепрессанты, макролиды, антипсихотические средства) (см. раздел «Особенности применения»).

Другая важная информация. Левофлоксацин не влияет на фармакокинетику теофиллина, который является субстратом фермента CYP1A2, поэтому можно считать, что левофлоксацин не является ингибитором CYP1A2.

Розчин левофлоксацину для внутрішньовенного введення слід використати одразу (протягом 3 годин) після перфорації пробки, щоб запобігти бактеріальної контамінації. Захист від світла під час інфузії не потрібен. Перед застосуванням розчин слід візуально перевірити. Його можна використовувати лише тоді, коли розчин є прозорим, жовтого або зеленувато-жовтого кольору, без видимих часток. Упаковка лікарського засобу призначена лише для одноразового використання. Невикористані залишки слід утилізувати відповідно до місцевих норм. Змішування з іншими розчинами для інфузій Розчин левофлоксацину сумісний з наступними розчинами для інфузій : – 0,9 % розчин хлориду натрію; – 5 % розчин глюкози; – 2,5 % глюкоза у розчині Рінгера ; – багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти). Слід уникати застосування левофлоксацину пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід починати тільки за відсутності альтернативних варіантів лікування і після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик (див. розділ «Протипоказання»). Ризик резистентності Для метицилінрезистентного S. аureus ( MRSA ) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів , у тому числі до левофлоксацину . Через це левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим або підозрюваним збудником яких є MRSA , за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину (і зазвичай рекомендовані антибактеріальні засоби для лікування MRSA -інфекції вважаються недоцільними). Резистентність E. сoli (найбільш поширений збудник інфекцій сечовивідних шляхів) до фторхінолонів варіює у різних країнах. При призначенні препарату слід враховувати місцеву поширеність резистентності E. сoli до фторхінолонів . Легенева форма сибірської виразки Клінічна практика базується на дослідженнях чутливості Bacillus anthracis in vitro , а також на експериментальних даних досліджень на тваринах разом з обмеженими даними досліджень за участі людей. Лікарям слід користуватися узгодженими національними та/або міжнародними документами щодо лікування сибірської виразки. Тривалі, інвалідизуючі і потенційно необоротні серйозні побічні реакції У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони , незалежно від віку і наявності факторів ризику, спостерігалися тривалі (протягом кількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні системи організму (зокрема, опорно-рухову, нервову, психіку й органи чуття). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції та слід звернутися за консультацією до лікаря. Тривалість введення Тривалість інфузії повинна становити принаймні 30 хвилин для 250 мг або 60 хвилин для 500 мг розчину левофлоксацину для інфузій . Відомо, що під час інфузії офлоксацину може розвинутися тахікардія та тимчасове зниження артеріального тиску. У рідкісних випадках через різке зниження артеріального тиску може розвинутися серцево-судинна недостатність. Якщо помітне зниження артеріального тиску відбувається під час інфузії левофлоксацину (L-ізомер офлоксацину ), введення препарату потрібно негайно припинити. Тендиніт та розриви сухожиль Тендиніт і розрив сухожилля (зокрема ахіллового ), іноді двосторонній, може виникнути вже через 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть впродовж декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з порушенням функції нирок, пацієнтів з трансплантованими органами, пацієнтів, які отримують добові дози понад 1000 мг та пацієнтів, які одночасно лікуються кортикостероїдами. Через це слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів. При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) застосування левофлоксацину слід припинити і розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії . Міоклонус Повідомлялося про випадки міоклонусу у пацієнтів, які отримували левофлоксацин (див. розділ «Побічні реакції»). Ризик розвитку міоклонусу підвищується у літніх пацієнтів та у пацієнтів з порушенням функції нирок, якщо доза левофлоксацину не коригується відповідно до кліренсу креатиніну. Застосування левофлоксацину слід негайно припинити при першому виникненні міоклонусу і розпочати відповідне лікування. Захворювання, спричинене Clostridium difficile Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або геморагічна, під час чи після лікування левофлоксацином (включаючи кілька тижнів після лікування) може бути ознакою хвороби, спричиненої Clostridium difficile . Спричинена Clostridium difficile діарея може варіювати за ступенем тяжкості від легкої до загрозливої для життя, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт (див. розділ «Побічні реакції»). Тому важливо мати на увазі цей діагноз у пацієнтів, у яких розвивається серйозна діарея під час або після лікування левофлоксацином . Якщо з’являється підозра або підтвердження спричиненої Clostridium difficile хвороби, слід одразу припинити застосування левофлоксацину і негайно розпочати відповідне лікування . Антиперистальтичні засоби протипоказані у цій клінічній ситуації. Пацієнти, схильні до судом Хінолони можуть знижувати поріг судомної готовності та провокувати виникнення судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі і, як і інші хінолони , повинен застосовуватися з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, наприклад пацієнтам з ураженнями центральної нервової системи ( ЦНС ), при одночасному лікуванні фенбуфеном та подібними до нього нестероїдними протизапальними лікарськими засобами або засобами, що знижують судомний поріг, такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити. Пацієнти з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази Пацієнти з латентними або явними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть бути схильними до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів , тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю, контролюючи стан пацієнта щодо можливої появи гемолізу. Пацієнти з нирковою недостатністю Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих з ослабленою функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Реакції гіперчутливості Левофлоксацин може спричинити серйозні, потенційно фатальні, реакції гіперчутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У цьому випадку пацієнтам слід негайно припинити лікування і звернутися до лікаря для проведення відповідних негайних заходів. Тяжкі шкірні побічні реакції При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі шкірні побічні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла ), синдром Стівенса — Джонсона та медикаментозну реакцію з еозинофілією та системними симптомами ( DRESS ), які можуть мати летальний наслідок (див. розділ «Побічні реакції»). У разі призначення препарату слід попередити пацієнта про прояви тяжких шкірних реакцій і ретельно контролювати його стан. При появі ознак таких реакцій, застосування левофлоксацину слід негайно припинити і розглянути альтернативне лікування. Якщо у пацієнта під час застосування левофлоксацину виникла серйозна шкірна реакція, така як токсичний епідермальний некроліз , синдром Стівенса — Джонсона або DRESS -синдром, такого пацієнта більше ніколи не слід лікувати левофлоксацином . Дисглікемія При застосуванні хінолонів , зокрема і левофлоксацину , повідомлялося про порушення рівня глюкози в крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію, що частіше виникають у людей похилого віку, як правило у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію гіпоглікемічними засобами (наприклад глібенкламідом ) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний контроль рівня глюкози в крові у хворих на цукровий діабет (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо пацієнт повідомляє про порушення рівня глюкози у крові, лікування левофлоксацином слід негайно припинити і розглянути можливість альтернативної антибактеріальної терапії не фторхінолонами . Профілактика фотосенсибілізації Повідомлялося про випадки фотосенсибілізації при застосуванні левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Щоб запобігти фотосенсибілізації , пацієнтам рекомендовано під час лікування та протягом 48 годин після припинення застосування левофлоксацину уникати впливу сильного сонячного світла або опромінення штучними джерелами УФ -променів (включаючи лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій). Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К Через можливе збільшення показників коагуляційних тестів ( ПЧ , МНВ ) та/або кровотечі у пацієнтів, які приймають левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад варфарином ), слід контролювати показники коагуляційних тестів при одночасному застосуванні цих засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Психотичні реакції Повідомлялося про психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони , включаючи левофлоксацин . Д уже рідко вони прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді після застосування лише однієї дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Я кщо у пацієнта виникають такі реакції, застосування левофлоксацину слід припинити та звернутися до лікаря. Слід розглянути альтернативне лікування не фторхінолонами та вжити відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами або психічними захворюваннями в анамнезі. Подовження інтервалу QT Слід з обережністю ставитися до застосування фторхінолонів , включаючи левофлоксацин , пацієнтам з факторами ризику подовження інтервалу QT , такими як: – вроджений синдром подовження інтервалу QT ; – супутнє застосування лікарських засобів, які здатні подовжувати інтервал QT (наприклад протиаритмічних засобів класу ІА та ІІІ , трициклічних антидепресантів, макролідів , антипсихотичних лікарських засобів); – нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад гіпокаліємія , гіпомагніємія ); – хвороба серця (наприклад серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія). Пацієнти літнього віку та жінки більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT . Тому слід з обережністю використовувати фторхінолони , включаючи левофлоксацин , у цих групах пацієнтів (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Передозування», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»). Периферична нейропатія У пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони , були зареєстровані випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії , що призводить до парестезії, гіпестезії , дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії , таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які лікуються препаратом, необхідно проінформувати свого лікаря, аби запобігти потенційно необоротному стану (див. розділ «Побічні реакції»). Гепатобіліарні порушення Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту аж до фатальної печінкової недостатності при застосуванні левофлоксацину , переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ « Побічні реакції» ). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви захворювання печінки як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи болі в ділянці живота . Заг острення міастенії гравіс Фторхінолони , включаючи левофлоксацин , мають ефект нервово-м’язової блокади та можуть посилювати м’язову слабкість у пацієнтів з міастенією гравіс. У післяреєстраційному періоді спостерігали серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, що потребували заходів з підтримки дихання, у пацієнтів з міастенією гравіс на тлі застосування фторхінолонів . Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс в анамнезі. Порушення зору Якщо при застосуванні левофлоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до лікаря (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»). Суперінфекція Застосування левофлоксацину , особливо тривале, може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо під час лікування виникає суперінфекція , слід вжити належних заходів. Вплив на результати лабораторних досліджень У пацієнтів, які застосовують левофлоксацин , визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може знадобитися підтвердження позитивного результату тесту на опіати за допомогою більш специфічних методів. Левофлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis і тому призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу. Аневризма або розшарування аорти, регургітація /недостатність клапанів серця Епідеміологічні дослідження свідчать про зростання ризику аневризми та розшарування аорти, особливо у літніх людей, а також ризику регургітації аортального і мітрального клапанів після застосування фторхінолонів . Повідомлялось про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і про регургітацію /недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які приймали фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»). Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів лікування пацієнтам з наявністю аневризми чи вродженої вади серцевих клапанів у сімейному анамнезі, пацієнтам зі встановленим діагнозом аневризми аорти, розшаруванням аорти, пацієнтам із захворюванням серцевого клапана, а також за наявності інших факторів ризику, а саме: – фактори ризику розвитку аневризми аорти, розшарування аорти, регургітації /недостатності клапанів серця: захворювання сполучної тканини, такі як синдром Марфана , синдром Елерса — Данлоса , синдром Тернера , хвороба Бехчета , гіпертонія, ревматоїдний артрит; – фактори ризику розвитку аневризми та розшарування аорти: судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу , гігантоклітинний артеріїт, атеросклероз, синдром Шегрена ; – фактори ризику розвитку регургітації /недостатності серцевого клапана: інфекційний ендокардит. Ризик аневризми або розшарування аорти та її розриву підвищений також у пацієнтів, які одночасно приймають системні кортикостероїди. У разі виникнення раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря невідкладної допомоги. Також пацієнтам слід рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі виникнення гострої задишки, раптового серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок. Гострий панкреатит У пацієнтів, які застосовують левофлоксацин , може спостерігатися гострий панкреатит. Слід проінформувати пацієнтів про характерні симптоми гострого панкреатиту. Пацієнти, які відчувають нудоту, нездужання, дискомфорт у животі, гострий біль у животі або блювання, повинні негайно пройти медичне обстеження. При підозрі на гострий панкреатит застосування левофлоксацину слід припинити; у разі підтвердження діагнозу застосування левофлоксацину не слід відновлювати. Пацієнтам з панкреатитом в анамнезі слід бути обережними (див. розділ «Побічні реакції»). Порушення з боку крові Під час лікування левофлоксацином може розвинутися недостатність кісткового мозку, включаючи лейкопенію, нейтропенію , панцитопенію , гемолітичну анемію, тромбоцитопенію , апластичну анемію або агранулоцитоз (див. розділ «Побічні реакції»). При підозрі на будь-яке з цих порушень слід контролювати показники крові. У разі відхилень показників слід розглянути питання про припинення лікування левофлоксацином . Вміст натрію Цей лікарський засіб містить 15,43 ммоль (або 354,7 мг) натрію в 100 мл. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Беременность. Количество данных о применении левофлоксацина беременным женщинам ограничено. Исследования на животных не выявили прямого или косвенного вредного влияния на репродуктивную функцию. Однако ввиду отсутствия данных о людях и наличия экспериментальных данных о риске повреждения фторхинолонами опорного хряща растущего организма, левофлоксацин противопоказан беременным женщинам (см. раздел «Противопоказания»). Грудное вскармливание. Левофлоксацин противопоказан женщинам, кормящим грудью. Недостаточно информации о том, проникает ли левофлоксацин в грудное молоко; однако другие фторхинолоны проникают в грудное молоко. Ввиду отсутствия данных о людях и наличия экспериментальных данных о риске повреждения фторхинолонами опорного хряща растущего организма, левофлоксацин противопоказан женщинам, кормящим грудью (см. раздел «Противопоказания»). Фертильность. Левофлоксацин не вызывал ухудшения фертильности и репродуктивной способности крыс.

Левофлоксацин оказывает незначительное или умеренное влияние на способность управлять автотранспортом и работать с другими механизмами. Некоторые побочные реакции (например, головокружение/ вертиго, сонливость, нарушения зрения и слуха) ухудшают способность концентрировать внимание и быстро реагировать, а следовательно, могут представлять риск в ситуациях, когда эти способности особенно важны (например, управление автомобилем или работа с механизмами).

Лекарственное средство вводят путём медленной внутривенной инфузии 1 или 2 раза в сутки. Дозирование зависит от типа и тяжести инфекции, а также чувствительности к препарату возможного возбудителя. После начальной внутривенной терапии левофлоксацином лечение может быть завершено левофлоксацином в пероральной форме, согласно инструкции по медицинскому применению и в соответствии с состоянием пациента. Учитывая биоэквивалентность парентеральной и пероральной формы, можно применять одинаковое дозирование. Дозирование Дозирование пациентам с нормальной функцией почек (клиренс креатинина > 50 мл/мин) Показания Суточная доза Продолжительность лечения* Внебольничная пневмония 500 мг 1–2 раза/сутки 7–14 дней Острый пиелонефрит 500 мг 1 раз/сутки 7–10 дней Осложнённые инфекции мочевыводящих путей 500 мг 1 раз/сутки 7–14 дней Хронический бактериальный простатит 500 мг 1 раз/сутки 28 дней Осложнённые инфекции кожи и мягких тканей 500 мг 1–2 раза/сутки 7–14 дней * Продолжительность лечения включает внутривенное и пероральное применение. Время перехода с внутривенного на пероральное применение зависит от клинической ситуации, но обычно составляет 2–4 дня. Поскольку левофлоксацин выводится преимущественно почками, для больных с ослабленной функцией почек дозу необходимо уменьшить. Применение в особых группах пациентов Пациенты с нарушением функции почек (клиренс креатинина < 50 мл/мин) Клиренс креатинина Режим дозирования 250 мг/24 ч 500 мг/24 ч 500 мг/12 ч первая доза: 250 мг первая доза: 500 мг первая доза: 500 мг 50 – 20 мл/мин затем: 125 мг/24 ч затем: 250 мг/24 ч затем: 250 мг/12 ч 19 – 10 мл/мин затем: 125 мг/48 ч затем: 125 мг/24 ч затем: 125 мг/12 ч <10 мл/мин (а также при гемодиализе и НПАПД *) затем: 125 мг/48 ч затем: 125 мг/24 ч затем: 125 мг/24 ч * После гемодиализа или непрерывного амбулаторного перитонеального диализа (НПАПД) дополнительные дозы не требуются. Пациенты с нарушением функции печени Коррекция дозы не требуется, поскольку левофлоксацин незначительно метаболизируется в печени и выводится преимущественно почками. Пациенты пожилого возраста Пожилым пациентам коррекция дозирования не требуется, кроме случаев нарушения функции почек (также см. в разделе «Особенности применения» подразделы «Тендинит и разрывы сухожилий» и «Удлинение интервала QT»). Способ применения Раствор вводится только путём медленной внутривенной инфузии 1–2 раза в сутки. Продолжительность введения должна быть не менее 30 минут для дозы 250 мг или не менее 60 минут для дозы 500 мг.

Левофлоксацин противопоказан детям до 18 лет.

Согласно результатам исследований токсичности лекарственного средства на животных и исследований клинической фармакологии, проводившихся с применением супратерапевтических доз, наиболее значимыми симптомами, которые можно ожидать после острого передозирования левофлоксацином, являются симптомы со стороны ЦНС, такие как спутанность сознания, головокружение, нарушение сознания и судороги, а также удлинение интервала QT. При постмаркетинговом применении наблюдались эффекты со стороны ЦНС, включая спутанность сознания, судороги, миоклонус, галлюцинации и тремор. В случае передозирования следует проводить симптоматическое лечение. Также необходим мониторинг ЭКГ из-за возможности удлинения интервала QT. Гемодиализ, в том числе перитонеальный диализ и НПНД, не является эффективным для выведения левофлоксацина из организма. Специфических антидотов не существует.

Частота побочных реакций определена следующим образом: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), редко (≥1/10000, <1/1000), очень редко (<1/10000), частота неизвестна (не может быть оценена на основании имеющихся данных). Инфекции и инвазии. Нечасто: грибковые инфекции, включая инфекцию, вызванную грибами рода Candida. Резистентность патогенных микроорганизмов. Со стороны системы крови и лимфатической системы. Нечасто: лейкопения, эозинофилия. Редко: тромбоцитопения, нейтропения. Частота неизвестна: недостаточность костного мозга, включая апластическую анемию, панцитопению, агранулоцитоз, гемолитическую анемию. Со стороны иммунной системы. Редко: отек Квинке, гиперчувствительность. Частота неизвестна: анафилактический шок, анафилактоидный шок (могут иногда возникать даже после введения первой дозы препарата). Со стороны эндокринной системы. Редко: синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (СНСАДГ). Со стороны метаболизма и питания. Нечасто: анорексия. Редко: гипогликемия, особенно у больных сахарным диабетом, гипогликемическая кома. Частота неизвестна: гипергликемия. Со стороны психики*. Часто: бессонница. Нечасто: тревожность, спутанность сознания, нервозность. Редко: психотические расстройства (например, с галлюцинациями, паранойей), депрессия, возбуждение, нарушения сна, кошмары, делирий. Частота неизвестна: мания, психотические реакции с саморазрушительным поведением, включая суицидальные мысли и попытки самоубийства. Со стороны нервной системы*. Часто: головная боль, головокружение. Нечасто: сонливость, тремор, дисгевзия. Редко: судороги, парестезия, снижение памяти. Частота неизвестна: миоклонус, сенсорная или сенсомоторная периферическая нейропатия; паросмия, включая аносмию; дискинезия, экстрапирамидные расстройства, агевзия, обморок, доброкачественная внутричерепная гипертензия. Со стороны органов зрения*. Редко: зрительные нарушения, например затуманивание зрения. Частота неизвестна: транзиторная потеря зрения, увеит. Со стороны органов слуха и лабиринта*. Нечасто: вертиго. Редко: шум в ушах. Частота неизвестна: потеря слуха, нарушение слуха. Со стороны сердца**. Редко: тахикардия, сердцебиение. Частота неизвестна: желудочковая тахикардия, которая может привести к остановке сердца, желудочковая аритмия и желудочковая тахикардия типа «пируэт» (преимущественно у пациентов с вероятностью удлинения интервала QT), удлинение интервала QT, зафиксированное на электрокардиограмме. Со стороны сосудистой системы**. Часто: флебит (только для внутривенных форм введения). Редко: артериальная гипотензия. Со стороны органов дыхания, грудной клетки и средостения. Нечасто: одышка. Частота неизвестна: бронхоспазмы, аллергический пневмонит. Со стороны желудочно-кишечного тракта. Часто: диарея, рвота, тошнота. Нечасто: боли в животе, диспепсия, вздутие живота, запор. Частота неизвестна: геморрагическая диарея, которая редко может свидетельствовать об энтероколите, включая псевдомембранозный колит, панкреатит. Со стороны печени и желчевыводящих путей. Часто: повышение показателей печеночных ферментов (аланинаминотрансфераза (АЛТ), аспартатаминотрансфераза (АСТ), щелочная фосфатаза, гамма-глутамилтрансфераза (ГГТ)). Нечасто: повышение билирубина крови. Частота неизвестна: желтуха и тяжелые поражения печени, включая летальные случаи острой печеночной недостаточности, преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями, гепатит. Со стороны кожи и подкожных тканей. Нечасто: сыпь, зуд, крапивница, гипергидроз. Редко: медикаментозная реакция с эозинофилией и системными симптомами (DRESS-синдром), фиксированный медикаментозный дерматит. Частота неизвестна: токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса — Джонсона, полиморфная эритема, реакции фотосенсибилизации, лейкоцитокластический васкулит, гиперпигментация кожи, стоматит. Нарушения со стороны кожи могут иногда возникать даже после введения первой дозы препарата. Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани*. Нечасто: артралгия, миалгия. Редко: поражения сухожилий, включая тендинит (например, ахиллова сухожилия), мышечная слабость, что может иметь особое значение для пациентов с миастенией. Частота неизвестна: острый некроз скелетных мышц (рабдомиолиз), разрыв сухожилий (например, ахиллова сухожилия), разрыв связок, разрыв мышц, артрит. Со стороны почек и мочевыводящей системы. Нечасто: повышенные показатели креатинина в сыворотке крови. Редко: острая почечная недостаточность (например, вследствие интерстициального нефрита). Общие расстройства и реакции в месте введения*. Часто: реакция в месте инфузии (боль, покраснение). Нечасто: астения. Редко: лихорадка. Частота неизвестна: боль (включая боль в спине, груди и конечностях). Другие побочные реакции, связанные с применением фторхинолонов: приступы порфирии у пациентов с порфирией. * В очень редких случаях у пациентов, получавших хинолоны и фторхинолоны, независимо от возраста и наличия факторов риска, наблюдались длительные (в течение нескольких месяцев или лет), инвалидизирующие и потенциально необратимые серьезные побочные реакции, затрагивающие различные системы органов (в том числе тендинит, разрыв сухожилия, артралгия, боль в конечностях, нарушения походки, парестезии и невралгии, связанные с нейропатией, усталость, психиатрические симптомы (включая нарушения сна, тревожность, панические атаки, депрессию и суицидальные мысли), нарушения памяти и концентрации, нарушения слуха, зрения, вкуса и обоняния). ** Сообщалось о случаях аневризмы или расслоения аорты, иногда осложненных разрывом (включая летальные случаи), и случаях регургитации/недостаточности любого из клапанов сердца у пациентов, получавших фторхинолоны (см. раздел «Особенности применения»). Сообщения о подозреваемых побочных реакциях. Сообщение о побочных реакциях после регистрации лекарственного средства имеет важное значение. Это позволяет проводить мониторинг соотношения польза/риск при применении данного лекарственного средства. Медицинским и фармацевтическим работникам, а также пациентам или их законным представителям следует сообщать обо всех случаях подозреваемых побочных реакций и отсутствия эффективности лекарственного средства через автоматизированную информационную систему по фармаконадзору по ссылке https://aisf.dec.gov.ua.

3 лет.

Хранить при температуре не выше 25 °C в защищенном от света и недоступном для детей месте. Несовместимость. Левофлоксацин не следует смешивать с гепарином или щелочными растворами (например, с гидрокарбонатом натрия), с другими лекарственными средствами, кроме лекарственных средств, указанных в разделе «Особенности применения».

По 100 мл или 150 мл во флаконе; по 1 флакона в пачке.

По рецепту

Закрытое акционерное общество «Инфузия».

Украина, 23219, Винницкая обл., Винницкий р-н, с. Винницкие Хутора, ул. Немировское шоссе, д. 84А. Заявитель. Частное акционерное общество «Инфузия». Местонахождение заявителя и/или представителя заявителя. Украина, 04073, г. Киев, Московский проспект, д. 21-А.