Хартил-АМ 2,5 мг/2,5 мг, капсулы

ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства ХАРТИЛ ® -АМ ( HARTIL ® -АМ )

действующие вещества: рамиприл; амлодипин; 1 капсула содержит 2,5 мг рамиприла и 2, 5 мг амлодипина (что соответствует 3,475 мг амлодипина безилата); или 5 мг рамиприла и 5 мг амлодипина (что соответствует 6,95 мг амлодипина безилата); или 5 мг рамиприла и 10 мг амлодипина (что соответствует 13,9 мг амлодипина безилата); или 10 мг рамиприла и 5 мг амлодипина (что соответствует 6,95 мг амлодипина безилата); или 10 мг рамиприла и 10 мг амлодипина (что соответствует 13,9 мг амлодипина безилата); вспомогательные вещества: кросповидон, гипромеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, глицерола дибегенат; состав капсулы (крышка и корпус); капсулы по 2,5 мг/2,5 мг: железа оксид красный (Е 172), титана диоксид (Е 171), желатин; капсулы по 5 мг/5 мг: бриллиантовый голубой FCF + FD и C синий 1 (Е 133), аллюра красный AC + FD и C красный 40 (Е 129), титана диоксид (Е 171), желатин; капсулы по 5 мг/10 мг: железа оксид красный (Е 172), титана диоксид (Е 171), азорубин, кармуазин (Е 122), индигокармин (Е 132), желатин; капсулы по 10 мг/5 мг: железа оксид красный (Е 172), титана диоксид (Е 171), бриллиантовый голубой FCF + FD и C синий 1 (Е 133), аллюра красный AC + FD и C красный 40 (Е 129), желатин; капсулы по 10 мг/10 мг: азорубин, кармуазин (Е 122), индигокармин (Е 132), титана диоксид (Е 172), желатин.

Капсулы. Основные физико-химические свойства: капсулы по 2,5 мг/2,5 мг: твердые желатиновые капсулы без маркировки, самозакрывающиеся, с непрозрачным светло-розового цвета корпусом и непрозрачной светло-розового цвета крышечкой, заполненные смесью гранул и порошка, не содержащей механических примесей, белого или почти белого цвета, без или почти без запаха; капсулы по 5 мг/5 мг: твердые желатиновые капсулы без маркировки, самозакрывающиеся, с непрозрачным светло-бордового цвета корпусом и непрозрачной светло-бордового цвета крышечкой, заполненные смесью гранул и порошка, не содержащей механических примесей, белого или почти белого цвета, без или почти без запаха; капсулы по 5 мг/10 мг: твердые желатиновые капсулы без маркировки, самозакрывающиеся, с непрозрачным светло-розового цвета корпусом и непрозрачной темно-бордового цвета крышечкой, заполненные смесью гранул и порошка, не содержащей механических примесей, белого или почти белого цвета, без или почти без запаха; капсулы по 10 мг/5 мг: твердые желатиновые капсулы без маркировки, самозакрывающиеся, с непрозрачным светло-розового цвета корпусом и непрозрачной светло-бордового цвета крышечкой, заполненные смесью гранул и порошка, не содержащей механических примесей, белого или почти белого цвета, без или почти без запаха; капсулы по 10 мг/10 мг: твердые желатиновые капсулы без маркировки, самозакрывающиеся, с непрозрачным темно-бордового цвета корпусом и непрозрачной темно-бордового цвета крышечкой, заполненные смесью гранул и порошка, не содержащей механических примесей, белого или почти белого цвета, без или почти без запаха.

Ингибиторы АПФ и блокаторы кальциевых каналов. Код АТХ C 09 BB 07.

Механизм действия рамиприла. Рамиприлат, активный метаболит рамиприла, ингибирует фермент дипептидилкарбоксипептидазу (синонимы: ангиотензинпревращающий фермент, кининаза II). В плазме крови и тканях этот фермент катализирует превращение ангиотензина I в активное вазоконстрикторное вещество ангиотензин II, а также расщепление активного вазодилататора брадикинина. Уменьшение образования ангиотензина II и подавление расщепления брадикинина приводят к вазодилатации. Поскольку ангиотензин II также стимулирует высвобождение альдостерона, рамиприлат способствует уменьшению секреции альдостерона. Средний показатель ответа на монотерапию ингибиторами АПФ был ниже у темнокожих пациентов (африканцев) с артериальной гипертензией (как правило, с низким уровнем ренина), чем у белокожих пациентов. Фармакодинамическое действие. Применение рамиприла вызывает выраженное снижение периферического сопротивления артерий. В целом существенных изменений почечного плазмотока и скорости клубочковой фильтрации не наблюдалось. Применение рамиприла пациентам с артериальной гипертензией приводит к снижению уровня артериального давления в горизонтальном и вертикальном положениях, без компенсаторного повышения частоты сердечных сокращений. У большинства пациентов начало антигипертензивного действия однократной дозы рамиприла наступает через 1-2 часа после перорального применения препарата. Максимальный эффект после однократного приёма обычно достигается через 3-6 часов после перорального применения. Антигипертензивный эффект сохраняется в течение 24 часов. Максимальный антигипертензивный эффект при длительном лечении рамиприлом в целом становится очевидным через 3-4 недели. Показано, что антигипертензивный эффект при длительной терапии сохраняется в течение 2 лет. Внезапное прекращение приёма рамиприла не приводит к быстрому и чрезмерному рикошетному повышению артериального давления.

Механизм действия амлодипина. Амлодипин ингибирует трансмембранный поток ионов кальция в клетках сердца и гладких мышцах сосудов (медленный блокатор кальциевых каналов, или антагонист ионов кальция). Механизм антигипертензивного действия обусловлен прямым релаксирующим влиянием амлодипина на гладкие мышцы сосудов, что способствует снижению системного периферического сосудистого сопротивления. Точный механизм, с помощью которого амлодипин устраняет стенокардию, до конца не выяснен, но он может иметь следующие два действия: 1) амлодипин расширяет периферические артериолы, уменьшая таким образом общее периферическое сопротивление (постнагрузку). Поскольку он не вызывает рефлекторной тахикардии, потребление миокардом энергии и потребность в кислороде будут уменьшаться; 2) благодаря описанному выше механизму действия амлодипин увеличивает поступление кислорода к миокарду даже при спазме коронарных артерий (стенокардия Принцметала или вариантная стенокардия).

Фармакодинамические свойства. У больных артериальной гипертензией разовая доза амлодипина обеспечивает клинически значимое снижение артериального давления в течение 24 часов как в положении лёжа, так и стоя. Благодаря медленному началу действия амлодипин не вызывает острой артериальной гипотензии. У больных стенокардией применение амлодипина 1 раз в сутки удлиняет общее время возможной физической нагрузки, задерживает начало приступа стенокардии и удлиняет время до существенного угнетения сегмента ST, снижает частоту приступов стенокардии и уменьшает потребность в таблетках глицерилтринитрата. Амлодипин не оказывает неблагоприятного влияния на обмен веществ и липиды плазмы крови, поэтому он пригоден для лечения больных бронхиальной астмой, сахарным диабетом и подагрой.

Раміприл Абсорбція Після перорального прийому раміприл швидко абсорбується з травного тракту: максимальна концентрація раміприлу у плазмі крові досягається протягом 1 години. Враховуючи виведення раміприлу з сечею, ступінь абсорбції становить принаймні 56 %, і на нього істотно не впливає наявність їжі у травному тракті. Біодоступність активного метаболіту раміприлату після перорального прийому раміприлу у дозі 2,5 мг і 5 мг становить 45 %. Максимальна концентраці я у плазмі крові раміприлату, єдиного активного метаболіту раміприлу, досяга є ться через 2-4 год ини після прийому раміприлу . Р івноважна концентрація раміприлату у плазмі крові в умовах застосування звичайних доз (1 раз на добу ) досягається на 4 день лікування . Розподіл Зв ’язування раміприлу з білками крові становить приблизно 73 % , а раміприлату – 56 %. Метаболізм Раміприл майже повністю метаболізується до раміприлату, дикетопіперазинового ефіру, дикетопіперазинової кислоти і глюкуронідів раміприлу і раміприлату. Виведення Екскреція метаболітів здійснюється переважно нирками. Зниження концентрації раміприлату у плазмі крові відбувається за декілька фаз. Завдяки потужному насичувальному зв’язуванню з АПФ і повільній дисоціації з ензиму раміприлат характеризується пролонгованою термінальною фазою елімінації при дуже низьких концентраціях у плазмі крові. Після прийому багаторазових доз раміприлу ефективний період напіввиведення раміприлату становить 13-17 годин після прийому дози 5-10 мг і довший після прийому нижчих доз 1,25-2,5 мг. Різниця зумовлена насичувальною здатністю ензиму зв’язуватися з раміприлатом. Після прийому одноразової пероральної дози раміприл і його метаболіт не виявлялися у грудному молоці. Однак ефект багаторазових доз невідомий. Пацієнти з порушенням функції нирок. Ниркова екскреція раміприлату знижена у пацієнтів з порушеною функцією нирок, а нирковий кліренс раміприлату пропорційно пов’язаний з кліренсом креатиніну. Це призводить до підвищення плазмових концентрацій раміприлату, які знижуються повільніше, ніж в осіб із нормальною функцією нирок. Пацієнти з порушенням функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм раміприлу до раміприлату сповільнений, що зумовлено зниженою активністю печінкових естераз, а рівні раміприлу у плазмі крові у цих пацієнтів підвищені. Однак максимальна концентрація раміприлату у цих пацієнтів не відрізнялися від такої в осіб з нормальною функцією печінки. Амлодипін Абсорбція Після |потім| прийому внутрішньо амлодипін майже повністю всмоктується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 6-12 годин після прийому. Прийом їжі не впливає на біодоступність препарату. Абсолютна біодоступність становить 64-80 %. Розподіл Об'єм |обсяг| розподілу становить 21 л/кг маси тіла. Рівноважна концентрація у плазмі крові (5-15 нг/мл) досягається протягом 7-8 днів застосування препарату. У дослідженнях і n vitro було виявлено, що 93-98 % циркулюючого в крові амлодипіну | зв’язується з білками плазми крові. Метаболізм і виведення Амлодипін активно метаболізується у печінці (майже 90 %) до неактивних похідних піридину. 10 % вихідної сполуки і 60 % неактивних метаболітів виводиться із сечею, 20-25 % – з фекаліями. Зниження концентрації у плазмі крові має двофазовий характер. Кінцевий період напіввиведення із плазми крові становить близько 35-50 годин з урахуванням прийому препарату 1 раз на добу. Загальний кліренс становить 7 мл/хв/кг маси тіла (для пацієнтів із масою тіла 60 кг – 25 л/год). У хворих літнього віку – 19 л/год. Застосування особам літнього віку Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації амлодипіну у плазмі крові, однаковий як у пацієнтів літнього віку, так і в пацієнтів молодшого віку. У людей літнього віку спостерігається тенденція до зниження кліренсу амлодипіну, що призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» ( AUC ) та періоду напіввиведення. Було зареєстровано збільшення AUC та періоду напіввиведення препарату у хворих із застійною серцевою недостатністю. Пацієнти з порушенням функції нирок Амлодипін інтенсивно метаболізується в неактивні метаболіти. 10 % від початкової сполуки виводиться у незміненому вигляді із сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не пов’язані зі ступенем порушення функції нирок. Цих пацієнтів можна лікувати за допомогою звичайної дози амлодипіну. Амлодипін не піддається діалізу. Пацієнти з порушенням функції печінки. Період напіввиведення амлодипіну подовжується у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Клінічні характеристики.

Для лечения артериальной гипертензии у пациентов, артериальное давление которых надлежащим образом контролируется отдельными препаратами, назначаемыми одновременно в той же дозе, что и в комбинации, но в виде отдельных таблеток.

• ангионевротический отёк (наследственный, идиопатический или вследствие предыдущего применения ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II) в анамнезе;
• одновременное применение препарата с препаратами, содержащими алискирен, противопоказано пациентам с сахарным диабетом или с нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) < 60 мл/мин/1,73 м 2) (см. разделы «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий» и «Фармакодинамика»);
• одновременное применение с сакубитрилом/валсартаном противопоказано из-за повышенного риска развития ангионевротического отёка;
• экстракорпоральное лечение, приводящее к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями;
• выраженный двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз почечной артерии единственной почки;
• артериальная гипотензия или гемодинамически нестабильные состояния;
• повышенная чувствительность к действующему веществу;
• применение противопоказано беременным и женщинам, планирующим забеременеть (см. раздел «Применение в период беременности и кормления грудью»).

• повышенная чувствительность к действующему веществу;
• выраженная артериальная гипотензия;
• шок (включая кардиогенный шок);
• сужение выходного отдела левого желудочка (например, выраженный стеноз устья аорты);
• гемодинамически нестабильная сердечная недостаточность после острого инфаркта миокарда.

Противопоказания, связанные с применением рамиприла/амлодипина: - повышенная чувствительность к действующим веществам, производным дигидропиридинов, ингибиторам АПФ (ангиотензинпревращающий фермент) или к любому вспомогательному веществу.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Рамиприл Противопоказанные комбинации. Экстракорпоральные методы лечения, приводящие к контакту крови с отрицательно заряженными поверхностями, такие как диализ или гемофильтрация с определёнными мембранами с высокой гидравлической проницаемостью (например, полиакрилонитриловыми), а также аферез липопротеинов низкой плотности с декстран сульфатом, из-за повышенного риска тяжёлых анафилактоидных реакций. Если необходимо такое лечение, следует рассмотреть вопрос об использовании другого типа диализной мембраны или другого класса антигипертензивных средств. Одновременное применение ингибиторов АПФ с сакубитрилом/валсартаном противопоказано из-за повышенного риска развития ангионевротического отёка (см. разделы «Противопоказания» и «Особенности применения»). Лечение препаратом следует начинать только через 36 часов после приёма последней дозы сакубитрила/валсартана. Лечение сакубитрилом/валсартаном следует начинать только через 36 часов после приёма последней дозы рамиприла. Применять с осторожностью. Двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС). Данные клинических исследований продемонстрировали, что двойная блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) путём комбинированного применения ингибиторов АПФ, антагонистов рецепторов ангиотензина II или алискирена ассоциируется с повышенной частотой возникновения таких нежелательных явлений, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и ухудшение функции почек (в том числе развитие острой почечной недостаточности) по сравнению с применением только одного средства, влияющего на РААС (см. разделы «Противопоказания», «Особенности применения» и «Фармакодинамика»). Ингибиторы mTOR или виддаглиптин. Наблюдалось повышение частоты развития ангионевротического отёка у пациентов, одновременно принимающих ингибиторы АПФ и ингибиторы mTOR (например, темсиролимус, эверолимус, сиролимус) или виддаглиптин. Следует применять с осторожностью в начале терапии. Соли калия, гепарин, калийсберегающие диуретики и другие активные вещества, повышающие уровень калия в плазме крови (включая антагонисты ангиотензина II, триметоприм, такролимус, циклоспорин): может возникнуть гиперкалиемия, поэтому необходим тщательный мониторинг уровня калия в плазме крови. Триметоприм и комбинации фиксированных доз с сульфаметоксазолом (ко-тримоксазол): у пациентов, принимавших ингибиторы АПФ и триметоприм, и комбинации фиксированных доз с сульфаметоксазолом (ко-тримоксазолом), наблюдалась повышенная частота развития гиперкалиемии. Антигипертензивные препараты (например, диуретики) и другие средства, которые могут снижать артериальное давление (например, нитраты, трициклические антидепрессанты, анестетики, этанол, баклофен, альфузозин, доксазозин, празозин, тамсулозин, теразозин): возможно усиление риска артериальной гипотензии. Вазопрессорные симпатомиметики и другие вещества (например, изопротеренол, добутамин, допамин, эпинефрин), которые могут уменьшать антигипертензивный эффект рамиприла: рекомендуется контроль артериального давления. Аллопуринол, иммунодепрессанты, кортикостероиды, прокаинамид, цитостатики и другие вещества, которые могут изменять количество клеток крови: повышенная вероятность гематологических реакций. Соли лития: ингибиторы АПФ могут уменьшать экскрецию лития, и поэтому может повышаться его токсичность. Рекомендуется контроль уровня лития в крови. Антидиабетические средства, включая инсулин: возможны гипогликемические реакции. Рекомендуется контроль уровня глюкозы в крови. Нестероидные противовоспалительные средства и ацетилсалициловая кислота: возможно снижение антигипертензивного эффекта рамиприла. Поэтому совместное применение ингибиторов АПФ и нестероидных противовоспалительных средств может привести к повышению риска ухудшения функции почек и увеличению уровня калия в крови. Ингибиторы неприлизина (НЭП): сообщалось о повышенном риске развития ангионевротического отёка при одновременном применении ингибиторов АПФ (таких как рамиприл) и ингибиторов НЭП (таких как рацекадотрил).

Амлодипин Амлодипин безопасен при совместном применении с тиазидными диуретиками, β-адреноблокаторами, нитратами длительного действия, нитроглицерином, применяемым сублингвально, нестероидными противовоспалительными препаратами, антибиотиками и пероральными гипогликемическими средствами.

Влияние других лекарственных средств на амлодипин - Ингибиторы CYP3A4: при совместном применении амлодипина с ингибитором CYP3A4, эритромицином, у молодых пациентов и дилтиаземом у пациентов пожилого возраста концентрации амлодипина в плазме крови увеличивались примерно на 22 % и 50 % соответственно. Однако клиническая значимость этих показателей не выяснена. Нельзя исключить тот факт, что сильные ингибиторы CYP3A4 (например, кетоконазол, итраконазол, ритонавир) могут повышать плазменные концентрации амлодипина больше, чем дилтиазем. Амлодипин следует применять с осторожностью вместе с ингибиторами CYP3A4. Однако о побочных действиях, связанных с таким взаимодействием, не сообщали. - Индукторы CYP3A4: данные о влиянии индукторов CYP3A4 на амлодипин отсутствуют. Одновременное применение индукторов CYP3A4 (рифампицин, препараты зверобоя) может привести к снижению концентраций амлодипина в плазме крови. Следует с осторожностью применять амлодипин вместе с индукторами CYP3A4. Клинические исследования взаимодействия показали, что цD.метидин, алюминий/магний (антацид) и силденафил не влияли на фармакокинетику амлодипина. Такролимус: при одновременном введении препарата с амлодипином существует риск увеличения концентрации такролимуса в крови. Для того чтобы избежать токсичности такролимуса, назначение амлодипина пациенту, получающему такролимус, требует мониторинга уровней такролимуса в крови и при необходимости корректировки дозы такролимуса. Ингибиторы mTOR (мишени рапамицина у млекопитающих): ингибиторы mTOR, такие как сиролимус, темсиролимус и велолимус, являются субстратами CYP3A. Амлодипин является слабым ингибитором CYP3A. При одновременном применении ингибиторов mTOR амлодипин может увеличивать экспозицию ингибиторов mTOR. Дантролен (инфузии): у животных наблюдались желудочковые фибрилляции с летальным исходом и сердечно-сосудистый коллапс, ассоциированные с гиперкалиемией, после внутривенного введения верапамила и дантролена. Из-за риска развития гиперкалиемии рекомендуется избегать применения блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин, у пациентов, склонных к злокачественной гипертермии, и при лечении злокачественной гипертермии.

Влияние амлодипина на другие лекарственные средства Амлодипин может усиливать эффект других антигипертензивных препаратов. Клинические исследования взаимодействия не показали влияния амлодипина на фармакокинетику аторвастатина, дигоксина, этанола, варфарина или циклоспорина. Амлодипин не влияет на лабораторные показатели.

Циклоспорин: не проводилось исследований взаимодействия с лекарственными средствами с циклоспорином и амлодипином у здоровых добровольцев или других популяций, за исключением пациентов после трансплантации почки, где наблюдалось увеличение остаточной концентрации циклоспорина (в среднем на 0-40 %). Следует учитывать необходимость мониторинга уровня циклоспорина у пациентов с трансплантатом почки, получающих амлодипин; при необходимости следует рассмотреть возможность уменьшения дозы циклоспорина.

Симвастатин: одновременное многократное применение амлодипина в дозе 10 мг и симвастатина в дозе 80 мг приводило к увеличению экспозиции симвастатина на 77 % по сравнению с применением симвастатина отдельно. У пациентов, принимающих амлодипин, доза симвастатина должна быть ограничена до 20 мг в сутки.

Раміприл. Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС). Існують доказові дані на користь того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (у тому числі розвитку гострої ниркової недостатності). У зв'язку з цим подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»). Якщо терапія у вигляді такої подвійної блокади розцінюється як абсолютно необхідна, її слід застосовувати лише під наглядом спеціаліста та за умови частого контролю функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску. Інгібітори АПФ і антагоністи рецепторів ангіотензину II не можна одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією. Особливі категорії пацієнтів. Вагітність. Лікування інгібіторами АПФ у період вагітності протипоказано. При діагностуванні вагітності слід негайно припинити прийом інгібіторів АПФ і за необхідності розпочати лікування альтернативними лікарськими засобами (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Пацієнти з високим ризиком розвитку артеріальної гіпотензії. Пацієнти зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У пацієнтів зі значним підвищенням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи існує ризик раптового значного зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок внаслідок пригнічення АПФ, особливо якщо інгібітор АПФ чи супутній діуретик призначають вперше або вперше підвищують дозу. Суттєвого підвищення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, яке потребує медичного нагляду, в тому числі постійного контролю артеріального тиску, можна очікувати, наприклад, у пацієнтів: – з тяжкою артеріальною гіпертензією; – з декомпенсованою застійною серцевою недостатністю; – з гемодинамічно значущою перешкодою для притоку або відтоку крові з лівого шлуночка (наприклад зі стенозом аортального або мітрального клапана); – з однобічним стенозом ниркової артерії при наявності другої функціонуючої нирки; – у яких існує або може розвинутися нестача рідини або електролітів (включаючи тих, які отримують діуретики); – із цирозом печінки та/або асцитом; – яким виконують обширні хірургічні втручання або під час анестезії із застосуванням препаратів, що спричиняють артеріальну гіпотензію. Як правило, рекомендується провести корекцію дегідратації, гіповолемії або нестачі електролітів до початку лікування (однак у пацієнтів із серцевою недостатністю такі корегуючі заходи слід ретельно зважити з точки зору ризику виникнення перевантаження об’ємом). Транзиторна або персистувальна серцева недостатність після інфаркту міокарда. Пацієнти, у яких існує ризик виникнення серцевої або церебральної ішемії у випадку гострої артеріальної гіпотензії. У початковій фазі лікування потрібен особливий медичний нагляд. Пацієнти літнього віку. Див. розділ «Спосіб застосування та дози». Хірургічне втручання . Якщо це можливо, то лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту, такими як раміприл, слід припинити за 1 день до проведення хірургічного втручання. Контроль функції нирок . Функцію нирок потрібно оцінювати до і під час проведення лікування та корегувати дозу, особливо у перші тижні лікування. Особливо ретельний контроль потрібен за пацієнтами з порушенням функції нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Існує ризик погіршення ниркової функції, особливо у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю або після пересадки нирки. Ангіоневротичний набряк . У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігався ангіоневротичний набряк (див. розділ «Побічні реакції»). У випадку розвитку ангіоневротичного набряку прийом препарату Хартил ® -АМ слід припинити. Потрібно негайно розпочати невідкладну терапію. Пацієнт повинен знаходитись під медичним наглядом протягом щонайменше 12-24 годин і може бути виписаний після повного зникнення симптомів. У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл , спостерігався ангіоневротичний набряк кишечнику (див. розділ «Побічні реакції»). Ці пацієнти скаржилися на біль у животі (з нудотою/блюванням або без них). Анафілактичні реакції під час десенсибілізації . При застосуванні інгібіторів АПФ імовірність виникнення і тяжкість анафілактичних і анафілактоїдних реакцій на отруту комах та інші алергени збільшується. Перед проведенням десенсибілізації слід тимчасово припинити прийом раміприлу . Гіперкаліємія . У деяких пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи раміприл, спостерігалося виникнення гіперкаліємії. До групи ризику виникнення гіперкаліємії належать пацієнти із нирковою недостатністю, пацієнти віком від 70 років, пацієнти з неконтрольованим цукровим діабетом, пацієнти, які приймають солі калію, калійзберігаючі діуретики, а також інші активні речовини, що підвищують вміст калію у плазмі крові, або пацієнти із такими станами як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз. Якщо сумісне застосування вищезазначених препаратів вважається доцільним, то рекомендується регулярно контролювати рівень калію у плазмі крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Гіпонатріємія У деяких пацієнтів, які приймали раміприл, спостерігався синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНАДГ) з наступним розвитком гіпонатріємії. Рекомендується регулярно контролювати сироваткові рівні натрію в осіб літнього віку та в інших пацієнтів, які мають ризик розвитку гіпонатріємії. Нейтропенія/агранулоцитоз . Випадки нейтропенії/агранулоцитозу, а також тромбоцитопенії та анемії спостерігали рідко. Також повідомляли про пригнічення функції кісткового мозку. З метою виявлення можливої лейкопенії рекомендується контролювати кількість лейкоцитів у крові. Більш частий контроль бажано здійснювати на початку лікування та за пацієнтами з порушеною функцією нирок, супутнім колагенозом (наприклад системним червоним вовчаком або склеродермією) або тими, хто приймає інші лікарські засоби, які можуть спричинити зміни картини крові (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»). Етнічні відмінності . Інгібітори АПФ частіше спричиняють ангіоневротичний набряк у пацієнтів негроїдної раси, ніж у представників інших рас. Як і інші інгібітори АПФ, гіпотензивна дія раміприлу може бути менш вираженою у пацієнтів негроїдної раси порівняно із представниками інших рас. Це може бути зобумовлено тим, що у чорношкірих пацієнтів з артеріальною гіпертензією частіше спостерігається артеріальна гіпертензія з низькою активністю реніну. Кашель. При застосуванні інгібіторів АПФ повідомляли про виникнення кашлю. Характерним є те, що кашель непродуктивний, тривалий і зникає після припинення терапії. При диференціальній діагностиці кашлю слід пам’ятати про можливість виникнення кашлю, спричиненого інгібіторами АПФ. Амлодипін. Безпека та ефективність застосування амлодипіну для купірування гіпертонічного кризу не була встановлена. Пацієнти з серцевою недостатністю. Пацієнти з серцевою недостатністю вимагають особливого підходу. У довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні з участю пацієнтів і з тяжкою серцевою недостатністю ( клас III і IV за класифікацією NYHA ) частота випадків набряку легенів була вища в групі , що лікувалася амлодипіном, ніж у групі плацебо, але це не було пов'язано з погіршенням серцевої недостатності. Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки. У хворих з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну збільшується, однак рекомендації щодо дозування препарату поки що не розроблені. З цієї причини застосовувати амлодипін таким пацієнтам слід з обережністю. Застосування пацієнтам літнього віку. Для пацієнтів літнього віку збільшення дози слід проводити з обережністю. Пацієнти з нирковою недостатністю. Цій категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу. Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень. Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату. Анафілактичні реакції під час десенсибілізації У поєднанні з амлодипіном: Інші. Оболонка капсул препарату по 5 мг/5 мг та капсул по 10 мг/5 мг містить алюра червоний AC + FD та C червоний 40 (Е 129), а оболонка капсул препарату по 5 мг/10 мг та капсул по 10 мг/10 мг містить азорубін, кармоїзин (Е 122). Ці барвники можуть спричинити алергічні реакції .

Раменприл

Противопоказано применять беременным или женщинам, планирующим забеременеть. Если беременность установлена во время терапии, приём препарата следует немедленно прекратить и, при необходимости, заменить другим лекарственным средством, разрешённым к применению у беременных (см. раздел «Противопоказания»). Эпидемиологические данные о риске тератогенности после применения ингибиторов АПФ в I триместре беременности не были убедительными; однако нельзя исключить незначительное повышение риска. Если продолжение терапии ингибитором АПФ считается необходимым, пациенткам, планирующим беременность, необходимо перейти на альтернативный антигипертензивный препарат, имеющий установленный профиль безопасности для применения в период беременности. Если беременность диагностирована, лечение ингибиторами АПФ следует немедленно прекратить и начать альтернативную терапию. Известно, что применение ингибиторов АПФ во II и III триместрах беременности вызывает у человека фетотоксичность (снижение функции почек, олигогидрамнион, задержка оссификации черепа) и неонатальную токсичность (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия). Если ингибитор АПФ применяется во II триместре беременности, рекомендуется ультразвуковое исследование функции почек и черепа плода. Новорождённых, матери которых принимали ингибиторы АПФ, следует тщательно обследовать на предмет артериальной гипотензии, олигурии и гиперкалиемии. Поскольку нет достаточной информации о применении раменприла в период грудного вскармливания, его не рекомендуется применять, и предпочтение отдают альтернативным методам лечения, особенно в случае новорождённого или недоношенного ребёнка.

Амлодипин

Беременность. Применение в период беременности рекомендуется только тогда, когда нет более безопасной альтернативы и когда само заболевание несёт больший риск для матери и плода. Грудное вскармливание. Амлодипин проникает в грудное молоко. Долю материнской дозы, получаемую младенцем, оценивали в диапазоне 3-7 %, максимально 15 %. Действие амлодипина на младенца неизвестно. Решение о продолжении/прекращении грудного вскармливания или продолжении/прекращении терапии амлодипином должно приниматься с учётом пользы грудного вскармливания для ребёнка и пользы применения амлодипина для матери. Учитывая вышеприведённую информацию, применять препарат Хартил®-АМ в период беременности или грудного вскармливания противопоказано.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Некоторые побочные эффекты (например, симптомы снижения артериального давления, такие как головокружение) могут нарушить способность сосредоточиться и реагировать, поэтому это может повлиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Эти побочные реакции наблюдались в начале лечения или при переходе с других препаратов. После приёма первой дозы или при увеличении дозы не рекомендуется управлять автотранспортом или работать с другими механизмами в течение нескольких часов.

Хартил®-AM показаний пацієнтам, артеріальний тиск яких належним чином контролюється окремо призначуваними монокомпонентними препаратами в тих же дозах , які рекомендовані для фіксованої комбінації. Рекомендована початкова добова доза – 1 капсула дозування 2,5 мг/2,5 мг . Хартил®-AM слід приймати щодня 1 раз на добу в один і той же час, незалежно від прийому їжі. Не слід роз жовувати або подрібнювати капсулу . Фіксована комбінація не підходить для початкової терапії. У разі необхідності дозу Хартилу®-AM можна змінити або індивідуально титрувати компоненти вільної комбінації. Добову дозу можна підвищити до максимальної – 10 мг/10 мг (1 капсула Хартил®-AM 10 мг/10 мг 1 раз на добу). Дорослі Пацієнтам, які лікуються діуретиками, слід дотримуватись обережності, оскільки у цих пацієнтів може відбуватися надмірне виведення рідини і/або хлориду натрію з організму. Функція нирок і рівень калію в сироватці крові повинні бути під контролем. Особливі групи пацієнтів. Пацієнти з порушенням функції печінки Пацієнтам з порушенням функції печінки лікування раміприлом слід роз починати лише під пильним наглядом лікаря. Максимальна добова доза повинна становити 2,5 мг раміприлу. Дози препарату для застосування пацієнтам з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості не встановлені, тому підбір дози слід проводити з обережністю та починати застосування із найнижчої дози. Пацієнти з порушенням функції нирок Оптимальна початкова і підтримувальна доза для хворих і з нирковою недостатністю повинна бути скоригована індивідуально шляхом окремого титрування дози раміприлу та амлодипіну. Добову дозу раміприлу для пацієнтів з нирковою недостатністю слід розраховувати на основі показників кліренсу креатиніну: – якщо кліренс креатиніну становить ≥ 60 мл/хв, немає необхідності коригувати початкову дозу; м аксимальна добова доза становить 10 мг ; – якщо кліренс креатиніну становить 30- 60 мл /хв, необхідності у корекції початкової дози (2,5 мг на добу) немає, а максимальна добова доза становить 5 мг; – якщо кліренс креатиніну становить 10-30 мл /хв, початкова добова доза становить 1,25 мг на добу, а максимальна добова доза – 5 мг; – для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які перебувають на гемодіалізі: при гемодіалізі раміприл виводиться незначною мірою; початкова доза становить 1,25 мг, а максимальна добова доза – 5 мг; препарат слід приймати декілька годин після проведення сеансу гемодіалізу. Пацієнтам з нирковою недостатністю корекція дози амлодипіну не потрібна. Амлодипін не піддається діалізу. Амлодипін слід з особливою обережністю призначати пацієнтам, які перебувають на діалізі. Під час лікування Хартилом®-AM слід контролювати функцію нирок та рівень калію в сироватці крові. У разі погіршення функції нирок застосування Хартилу®-AM слід припинити , а дози його компонентів необхідно адекватно відкоригувати . Пацієнти літнього віку. Початкові дози раміприлу повинні бути якомога нижчими ; подальше титрування дози повинно здійснюватися більш поступово через імовірність розвитку побічних реакцій. Застосування Хартилу®-AM не рекоменду ється пацієнтам віком від 75 років або дуже ослабленим пацієнтам. Пацієнтам літнього віку можна призначати звичайні дози амлодипіну, однак при підвищенні дози слід дотримуватись обережності.

Хартил®-АМ не рекомендуется применять детям из-за отсутствия данных о безопасности и эффективности его применения в этой возрастной категории пациентов.

Раминиприл Симптомы, вызванные передозировкой ингибиторов АПФ, могут включать чрезмерную периферическую вазодилатацию (с выраженной артериальной гипотензией, шоком), брадикардию, электролитный дисбаланс, почечную недостаточность. Состояние пациента следует тщательно контролировать. Назначается симптоматическое и поддерживающее лечение. Предлагаемые меры включают первичную детоксикацию (промывание желудка, назначение сорбентов) и средства для восстановления гемодинамической стабильности, включая назначение агонистов альфа-1-адренергических рецепторов или ангиотензина II (ангиотензинамида). Рамиприлат, активный метаболит раминиприла, плохо выводится из общего кровообращения путём гемодиализа. Амлодипин Данные о случаях преднамеренной передозировки у людей ограничены. Симптомы. На основании имеющихся данных предполагается, что сильная передозировка может привести к чрезмерной периферической вазодилатации и, возможно, к рефлекторной тахикардии, выраженной и продолжительной системной артериальной гипотензии, включая кардиогенный шок с летальным исходом, не зарегистрировано. Лечение. Клинически значимая артериальная гипотензия вследствие передозировки амлодипина требует активных мер лечения, включая частый контроль показателей сердечной и дыхательной функции, приподнятое положение конечностей и контроль циркулирующего объёма крови и диуреза. Для восстановления тонуса сосудов и уровня артериального давления может оказаться полезным применение сосудосуживающего препарата, если нет противопоказаний к его назначению. С целью устранения последствий блокады кальциевых каналов может оказаться эффективным внутривенное введение глюконата кальция. В некоторых случаях может оказаться эффективным промывание желудка. У здоровых добровольцев применение активированного угля через 2 часа после приёма 10 мг амлодипина снижало скорость абсорбции амлодипина. Поскольку амлодипин в значительной степени связывается с белками крови, эффективность диализа маловероятна.

Побочные реакции, наблюдавшиеся при применении активных компонентов отдельно, указаны в соответствии с частотой возникновения: очень часто (≥1/10), часто (от ≥1/100 до <1/10), нечасто (от ≥1/1000 до <1/100), редко (от ≥1/10000 до <1/1000), очень редко (<1/10000), частота неизвестна (не может быть оценена по имеющимся данным). Рамиприл: Со стороны системы крови и лимфатической системы: нечасто – эозинофилия; редко – уменьшение количества лейкоцитов (включая нейтропению и агранулоцитоз), уменьшение количества эритроцитов, снижение уровня гемоглобина, уменьшение количества тромбоцитов; неизвестно – недостаточность костного мозга, панцитопения, гемолитическая анемия. Со стороны иммунной системы: нечасто – аллергические реакции; неизвестно – анафилактические и анафилактоидные реакции, повышение уровня антинуклеарных антител. Метаболические нарушения: часто – повышение уровня калия в крови; нечасто – анорексия, снижение аппетита; неизвестно – снижение уровня натрия в крови. Психические нарушения: нечасто – депрессивное настроение, тревожность, нервозность, беспокойство, нарушения сна, включая сонливость; редко – спутанность сознания; неизвестно – нарушения внимания. Со стороны нервной системы: часто – головная боль, головокружение; нечасто – вертиго, парестезии, агевзия, дисгевзия; редко – тремор, нарушения равновесия; неизвестно – церебральная ишемия, в том числе ишемический инсульт и преходящее нарушение мозгового кровообращения, нарушения психомоторных функций, ощущение жжения, паросмия. Со стороны органов зрения: нечасто – нарушения зрения, включая нечеткость зрения; редко – конъюнктивит. Со стороны органов слуха и равновесия: редко – нарушения слуха, звон в ушах. Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто – артериальная гипотензия, ортостатическое снижение артериального давления, синкопе; нечасто – ишемия миокарда, включая стенокардию или инфаркт миокарда, тахикардия, аритмия, ощущение сердцебиения, периферические отеки, приливы; редко – стеноз сосудов, гипоперфузия, васкулит; неизвестно – синдром Рейно. Со стороны дыхательной системы: часто – непродуктивный раздражающий кашель, бронхит, синусит, одышка; нечасто – бронхospasm, в том числе обострение астмы, заложенность носа. Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто – воспаление в желудочно-кишечном тракте, расстройства пищеварения, желудочно-кишечный дискомфорт, диспепсия, диарея, тошнота, рвота; нечасто – панкреатит (единичные случаи с летальным исходом при применении ингибиторов АПФ), повышение уровня ферментов поджелудочной железы, ангионевротический отек тонкого кишечника, боль в верхней части живота, включая гастрит, запор, сухость во рту; редко – глоссит; неизвестно – афтозный стоматит. Со стороны гепатобилиарной системы: нечасто – повышение уровня печеночных ферментов и/или конъюгированного билирубина; редко – холестатическая желтуха, гепатоцеллюлярные повреждения; неизвестно – острая печеночная недостаточность, холестатический или цитолитический гепатит (в единичных случаях – с летальным исходом). Со стороны кожи и подкожных тканей: часто – высыпания, в том числе макулопапулезные; нечасто – ангионевротический отек; в исключительных случаях обструкция дыхательных путей вследствие ангионевротического отека может иметь летальный исход; зуд, повышенная потливость; редко – эксфолиативный дерматит, крапивница, онихолизис; очень редко – реакция фоточувствительности; неизвестно – токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема, пемфигус, обострение течения псориаза, псориатический дерматит, пемфигоидная или лихеноидная экзантема или энантема, алопеция. Со стороны костно-мышечной системы: часто – мышечные спазмы, миалгия; нечасто – артралгия. Со стороны мочевыделительной системы: нечасто – нарушение функции почек, включая острую почечную недостаточность, усиление диуреза, обострение уже существующей протеинурии, повышение уровня мочевины и креатинина в крови. Со стороны репродуктивной системы: нечасто – транзиторная эректильная импотенция, снижение либидо; неизвестно – гинекомастия. Общие расстройства и нарушения в месте введения: часто – боль в грудной клетке, слабость; нечасто – пирексия; редко – астения. Эндокринные расстройства: синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона (СНСАГ). Амлодипин: При применении амлодипина чаще всего сообщали о таких побочных реакциях, как: сонливость, головокружение, головная боль, пальпитация, приливы, боль в брюшной полости, тошнота, отеки голеней, отеки и утомляемость. Со стороны системы крови и лимфатической системы: очень редко – лейкопения, тромбоцитопения. Метаболические нарушения: нечасто – гипергликемия. Психические нарушения: нечасто – изменение настроения (включая тревожность), бессонница, депрессия; редко – спутанность сознания. Со стороны нервной системы: часто – головная боль, головокружение, сонливость (особенно в начале лечения); нечасто – тремор, расстройства вкуса, синкопе, гипестезия, парестезии; очень редко – артериальная гипертензия, периферическая нейропатия; частота неизвестна – экстрапирамидальное расстройство. Со стороны органов зрения: нечасто – нарушения зрения (включая диплопию). Со стороны органов слуха: нечасто – звон в ушах. Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто – учащенное сердцебиение, приливы; нечасто – артериальная гипотензия; очень редко – инфаркт миокарда, аритмия (включая брадикардию, желудочковую тахикардию и фибрилляцию предсердий), васкулит. Со стороны дыхательной системы: нечасто – одышка, ринит; очень редко – кашель. Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто – боль в животе, диспепсия, нарушения перистальтики кишечника (включая запор и диарею), тошнота; нечасто – рвота, сухость во рту; очень редко – панкреатит, гастрит, гиперплазия десен, гипертрофический гингивит. Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко – желтуха*, гепатит* (в большинстве случаев с холестазом). Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто – алопеция, пурпура, изменение цвета кожи, повышенное потоотделение, зуд, сыпь, экзантема; очень редко – ангионевротический отек, отек Квинке, мультиформная эритема, крапивница, эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, светочувствительность; неизвестно – токсический эпидермальный некролиз. Со стороны скелетно-мышечной системы: часто – отек голеностопного сустава; нечасто – артралгия, миалгия, мышечные спазмы, боль в спине. Со стороны мочевыделительной системы: нечасто – нарушения мочеиспускания, никturия, учащение мочеиспускания. Со стороны репродуктивной системы: нечасто – импотенция, гинекомастия. Общие нарушения и состояния в месте введения: часто – отек, утомляемость; нечасто – боль за грудиной, астения, недомогание. Лабораторные показатели: нечасто – увеличение или уменьшение массы тела; очень редко – повышение уровня печеночных ферментов*. * в большинстве случаев с холестазом. Сообщения о предполагаемых побочных реакциях. Сообщение о предполагаемых побочных реакциях после регистрации лекарственного средства является важной процедурой. Это позволяет осуществлять мониторинг соотношения польза/риск для применения лекарственного средства. Медицинских работников просят сообщать о любых предполагаемых побочных реакциях через национальную систему сообщений.

3 лет.

Хранить при температуре не выше 30 °С в недоступном для детей месте.

По 7 капсул в блистере; по 4 блистера или по 8 блистеров в картонной пачке; или по 10 капсул в блистере; по 3 или по 9 блистеров в картонной пачке.

По рецепту

ЗАО Фармацевтический завод ЭГИС. Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности. 1165, г. Будапешт, ул. Бекэньфелди, 118-120, Венгрия. 99 00, Венгрия, г. Кермендь, ул. Матьяш Кирай, 65. 1. существительное 1. повреждение 2. повреждение 3. вред 4. авария 5. порча 6. врата 7. дефект 2. глагол 1. повреждать 2. вредить 3. повреждать 4. причинять убытки 5. забить 6. подбить 7. травить 8. уменьшать